Коммуникации

Астролябія. Що таке астролябія подорож до європи

13.10.2018

270

Астролябія-один з перших інструментів, за допомогою якого визначали висоту сонця або зірок, а по ним – координати точки на поверхні землі.

Зміст

Як влаштована астролябія

у стародавні часи астролябію називали ще «павуком». Вона дійсно нагадує павука. Основа її-коло з високим бортиком, всередині якого вкладається диск з нанесеними в стереографічної проекції лініями небесної сфери і точками. У центрі диска будуються концентричні кола-полюс світу, небесний екватор, північний і південний . Позначений на диску небесний меридіан, паралелі і азимутальні кола. Для нівелювання застосовується підвісне кільце. «павук» являє собою круглу решітку з нанесеними на неї найяскравішими зірками, зодіакальним колом. Зодіакальний коло має шкалу. Всі деталі з’єднані разом віссю.

Висота сонця визначалася за допомогою лінійки, яка називається «алідада». Потім спостерігач повертав «павука«, щоб потрібні точки на екліптиці і на малому колі, який носить назву» альмукантарат», збіглися. Завдяки цій дії на зовнішній стороні приладу виходила стереографічна проекція неба в даний момент.

Родом з античності

перша астролябія з’явилася в стародавній греції. Відповідно, з давньогрецької мови прийшло і її назва, в буквальному перекладі означає «той, хто бере зірки». Одне з перших докладних описів цього інструменту наводить вітрувій в книзі про архітектуру. Він же вказує ім’я винахідника-євдокс, він же аполлоній пергський. Інструмент, який євдокс, являв собою барабан із зображеним на ньому зоряним небом.

В ту епоху було кілька видів подібних інструментів, вони ще не зовсім були схожі на астролябії пізніших епох. У своєму більш-менш сучасному вигляді цей інструмент був зроблений теоном. Це сталося вже в нашу еру, в четвертому столітті. До тієї ж епохи відносяться трактати про цей інструмент. Астролябія служила інструментом для визначення часу.

З греції прилад потрапив на схід. Арабські вчені використовували його не тільки для астрономічних, але і для математичних цілей. У західній європі за часів хрестоносців використовувалися арабські астролябії. Потім європейці почали самі робити такі інструменти. З’явилися і наукові праці. Один з трактатів написав великий англійський джеффрі чосер.

Основа основ

в епоху ренесансу астрономія була надзвичайно популярною наукою. Будь-яка освічена людина повинна була знати цю науку. У свою чергу, найважливішим розділом астрономії було вивчення астролябії. Інструменти того часу відрізнялися не тільки точністю, але і вишуканим зовнішнім виглядом. Колекціонувати інструменти стало хорошим тоном, модою. До наших днів дійшли королівські колекції, які зараз прикрашають музеї світу. Один з найбільш відомих майстрів того часу-голландець гуалтерус аресніус.

Незважаючи на величезну кількість регулярно оновлюваних винаходів, нанотехнологій та іншої сучасної техніки, в моді як і раніше актуально ретро. В даному стилі можуть бути представлені різні пристосування, пристрої, предмети меблів, одяг і навіть автомобілі. Предмети старовини цінуються високо і сприймаються багатьма шанувальниками даного стилю як щось неймовірне і нерукотворне. Подібним ореолом таємничості овіяний і такий незвичайний інструмент, як астролябія. Це справжній древній комп’ютер, про який відомо далеко не багатьом.

Коротко про предмет і його призначення

Астролябія — це прилад для вимірювання горизонтальних кутів, встановлення широти і довготи небесних тіл.він є найстарішим астрономічним інструментом, коли-небудь придуманим в історії людства. Цей пристрій заснований на роботі за принципом стереографічної проекції. Сучасним прототипом астролябії вважається планісфера. Вона являє собою рухому карту зоряного неба. Зазвичай вона використовується з метою навчання учнів.

Історія походження предмета

Найперший прилад астролябії був виявлений в стародавній греції. Вперше про нього розповів вітрувій. У його писанні » десять книг про архітектуру» він захоплено описував якийсь інструмент, названий автором «павуком».

Згідно з думкою автора, інструмент був дуже незвичайним зовні і викликав певні побоювання серед оточуючих. Багато з людей, які коли-небудь зустрічали цей пристрій, відгукувалися про нього, як про божественному артефакті. Серед перших авторів, які написали трактати про даний пристрій, стали богослови і філософи іоанн філопон, сінезія і север себохт.

Хто придумав пристрій?

Якщо з тим, хто винайшов астролябію, все більш-менш зрозуміло, то конструкція приладу викликала ряд питань. Отже, на що ж був схожий стіл незвичайний для того часу предмет?

Цей пристрій був округлої форми і складався з різних пазів, дрібних деталей і шестерень. У центрі предмета красувався великий барабан і коло. Саме на ньому було зображено весь зодіакальний коло. За альтернативною версією клавдія птолемея, пристрій нагадував армілярну сферу.

І лише через багато часу модель була доопрацьована грецьким математиком теоном олександрійським. Було це в 4-му столітті нашої ери. Правда, на той момент пристрій отримав іншу назву — «малий астролабон».

Удосконалення пристрою

Пізніше прилад астролябії був доопрацьований і вдосконалений. Над ним працювали вчені і математики ісламського сходу. Завдяки їх нововведенням, за допомогою даного предмета можна було визначати час доби, тривалість ночі і дня, виконувати нескладні обчислення для складання астрологічного прогнозу. Про даний прилад стало з’являтися все більше історій і писань. Наприклад, про нього писали насір ад-діна ат-тусі, ал-хорезмі, ас-сіджізі та інші східні автори.

Подорож до європи

З часом популярність компаса астролябії тільки зростає. Вона досягає берегів західної європи. На той момент великим попитом користувалися різні інструменти арабського походження. Сподобалася європейцям і астролябія.

У свій час європейські майстри створювали аналогічні пристрої, виключно спираючись на креслення своїх арабських колег. Трохи пізніше вони стали створювати свої моделі пристрою, як і раніше використовуючи креслення східних майстрів. Підтвердження даної інформації описано в трактатах джеффрі чосера і наукових працях никифора грігоройя.

І знову модернізація

Приблизно в шістнадцятому столітті пристрій знову піддалося видозмінам. На думку європейських авторів, прилад тривалий час не допрацьовувався і був повністю не пристосований до європейських широт. Це був скоріше сувенір або приємна дрібничка, але ніяк не компас або цінний вимірювальний прилад.

На той момент над астролябією працювали різні вчені та інші фахівці. Серед них був і відомий фламандський майстер гуалтерус арсеніус. Вироби, які створював він, в буквальному сенсі вражали уяву своєю витонченістю форм і надзвичайною точністю даних. У майстра не було відбою від клієнтів. Серед них був і відомий австрійський головнокомандувач альбрехт фон валленштейн. На даний момент одна з його колекційних астролябій зберігається в будівлі музею імені м.в. Ломоносова.

З яких деталей складається?

Головна деталь астролябії — це округлий елемент з підвісними кільцями для визначення ліній горизонту і одним високим бортом. В народі її називають «тарілкою». Усередині такого кола є оцифрована в годиннику і градусах шкала. Така розмітка присутня по всьому периметру»тарілки».

Всередині «тарілки» зазвичай вкладався ще один плоский диск меншого діаметру. Називали його «тимпаном». На його поверхні також є насічки, шкала, лінії і точки небесної сфери. І всі вони видно в стереографічної проекції. У самому центрі даного диска відзначені полюс світу, по сторонах також присутні кола великого кола небесної сфери. Тут також є точки південного і північного тропіка, службовці своєрідними кордонами для другого диска.

Поверх другого диска, або»тимпана«, накладається невелика ажурна решітка, названа»павуком». На ній є точки, що збігаються з розташуванням найяскравіших зірок на небі. Їх також можна розглянути в стереографічної проекції. На цій решітці також присутня спеціальна шкала, зодіакальний коло.

Пристрій також вміщує ще кілька дисків з даними, оснащено візирною лінійкою або алідадою. На ньому є стрілки і поворотний ключ, що запускає прилад в дію. Всі деталі кріпляться до основного диску за допомогою тонкої центрально осі.

Де застосовувалася астролябія?

Виміри, отримані в результаті використання даного пристрою, застосовувалися в складанні гороскопів, астрономії, математики, фізики. Деякі різновиди пристроїв були модернізовані і грали роль компаса для моряків. За допомогою цього інструменту було цікаво орієнтуватися в просторі і часі. Все це астролябія.

Кілька слів про стереографічну проекцію

Вперше про таке поняття, як стереографічна проекція, можна було почути у клавдія птолемея. Саме він описав сам процес у своєму творі під назвою «планісферій». Це таке об’ємне зображення, перенесене на сферу з однієї виколотої точкою на відповідну площину.

Де можна знайти?

Астролябію сьогодні можна придбати на віртуальних майданчиках і аукціонах, в сувенірних крамницях, на «блошиних ринках» і музеях. Своїми руками астролябію зробити складно. Тут потрібно розбиратися в математиці, мати досвід креслення і вміти правильно робити потрібні виміри. Адже від того, наскільки точно задані параметри на пристрої, і буде залежати правдивість кінцевого результату дослідження.

Як користуватися астролябією?

Для початку роботи з приладом його необхідно взяти в руки. За допомогою нього можна виміряти висоту сонця або однієї з найяскравіших зірок. На кінцевий результат, як правило, вказує лінійка, або алідада. Потім, повертається сітка «павука». При цьому зазначені на пристрої екліптичні точки збіглися із зображенням альмукантарата (найменшого кола небесної сфери).

У разі правильного використання на лицьовій стороні пристрою ви побачите стереографічне зображення нашого неба. А далі можна визначити поточний час і скласти актуальний гороскоп.

Які види пристрою бувають?

Існує кілька різновидів цього пристрою. Серед них виділимо наступні найменування астролябій:

човноподібна.
досконала.
універсальна.
сферична.
спостерігач.
лінійна.
морська.

На човноподібному пристрої є центральний і середній диск. На другому за розміром колі зображені екліптичні дані, є значення зірок. Рухома ж частина пристрою містить альмукантарат і точку горизонту.

Досконалий пристрій придумав ас-сагані. На відміну від інших аналогічних приладів, при розробці цього за точку звіту приймалася якась довільна відмітка в небесній сфері. Кола тут містили конічні перерізи і прямі лінії.

Універсальний прилад створив ал-ходжанді. В якості точки звіту він взяв центральну точку рівнодення. Сферична гарнітура представлена у вигляді сфери. Лінійну астролябію придумав шараф ад-дін ат-тусі. Це своєрідний стрижень зі шкалою і візирними нитками. І, нарешті, морський пристрій було розроблено в 15-му столітті. Воно являє собою якийсь спостережний прилад. При цьому воно зовсім не призначене для виконання аналогових обчислень.

Астролябія . 1) в геодезії астролябія — кутомірний інструмент для геодезичних (і астрономічних) вимірювань, попередник сучасних астрономічних і геодезичних кутомірних інструментів. Назва астролябія було дано всім кутомірних приладів, що складалися з кола і алідади, і азимутальним інструментам, попередникам теодоліта . На фіг. Зображена астролябія для землемірних робіт. Обертається близько центру кола з поділами алідада астролябії, забезпечена двома рухомими діоптрами с і d, має ноніуси n-о і p-q для точних відліків поділів лімба. Два діоптри а і b нерухомо укріплені на колі; їх лінія візування збігається з лінією 0-180° лімба. Встановивши нерухомі діоптри на задній сигнал і закріпивши лімб, можна, візуючи на іншу точку через рухливі діоптри, відрахувати кут по лімбу. Коло укріплений на штативі і може бути встановлений обертанням близько кульового шарнірного зчленування в будь-якій площині, стало бути, і у вертикальній, для вимірювання вертикальних кутів. Частина астролябії забезпечується буссолью. У росії астролябія довгий час користувалася винятковим поширенням при межових роботах. У середині 17 ст.вона була поліпшена тим, що замість алідади з діоптрами була встановлена труба, і вийшов новий тип геодезичного інструменту — астролябія з трубою.

2) в астрономії астролябія-інструмент, що служив для визначення положення зірок і складався з двох різних приладів, з яких кожен окремо теж називався астролябією. Один з них, для безпосереднього вимірювання кутів, є простою астрономічною армілярної сферою і складається з кільця, на окружності якого знаходяться ділення, а всередині обертається інше, концентричне з першим кільце, забезпечене двома діоптрами. Замість внутрішнього кільця часто роблять одну тільки ручку (алідада, лінійка) або ж 4 ручки у вигляді хреста. На зовнішньому кільці є пара діоптрів, за допомогою яких візується одна зі сторін вимірюваного кута. Раніше діоптри були з отвором, потім їх стали робити з вузьким прорізом і, нарешті, з прорізом і волоском посередині.

Для вимірювання горизонтальних і вертикальних кутів астролябія встановлювалася на штативі. Вона називалася круглої, напівкруглої або квадрантом, дивлячись по тому, забезпечена вона повним колом, половиною або чвертю. Для вимірювання кутів висоти це коло звичайно просто підвішувався за вушко на розподілі 90°, з діоптрами на алідадной лінійці, але без діоптрів на розділеному колі. Справжнє значення кута висоти можна було визначити при дотриманні наступних умов: а) вісь обертання алідади проходить через центр розділеного кола; б) лінія, що з’єднує точки, відповідні +90° і -90° кута висоти, спрямована по схилу; в) діаметр кільця, що відповідає знайденому положенню діоптрів, проходить через будь-яке поділ на його кола. Морська астролябія була влаштована таким же чином, але після винаходу секстанта з дзеркальцем цей примітивний прилад, іноді замінювався астрономічним колом і квадрантом, швидко вийшов з ужитку у мореплавців. Другий з вищезазначених приладів служив для графічного вирішення різних завдань сферичної астрономії. Головна частина його давала зображення небесної сфери на площині, або «планісферу» і в з’єднанні з описаним вище кутомірним приладом цей прилад отримав згодом назву планісферіческой астролябії (astrolabium planisphaerium). До нас перейшло безліч таких комбінованих арабських астролябій. Цей прилад мав велике значення для графічного вирішення завдань сферичної астрономії, а аналогічними йому пристосуваннями ми користуємося і понині. Пристрій таких астролябій полягало в наступному. У диску з поглибленням і поділами по краю містилася планісфера. На неї накладалася обертається пластинка, поверх якої обертався покажчик. На задній стороні диска теж були розділене коло і алідада, що представляли собою описане вище просте пристосування для вимірювання кутів висоти. Передня ж частина приладу служила для графічних вимірювань. Іноді обидві частини приладу містилися на одній і тій же стороні диска, як, наприклад, в астролябії регіомонтана.

астролябія. Секрети та історія стародавнього винаходу

Астролябія-один з найстаріших астрономічних інструментів, що з’явився в стародавній греції. Цей старовинний інструмент створений більше двох тисячоліть тому, коли люди вважали, що земля – це центр всесвіту.
Астролябію іноді називають найпершим комп’ютером. Безсумнівно, це пристрій з глибокою загадковістю і красою, і ми зараз постараємося дізнатися його секрети.

Перша астролябія з’явилася в стародавній греції. Вітрувій у своєму писанні «десять книг про архітектуру«, розповідаючи про астрономічний інструмент, званий» павуком«, говорить, що його»винайшов астроном євдокс, а інші кажуть — аполлоній». Однією з основних частин цього інструменту був барабан, де було намальовано небо з зодіакальним колом.

Стереографічну проекцію описав у ii столітті н.е. Клавдій птолемей у творі «планісферій». Втім « «астролабоном» сам птолемей називав інший інструмент-армілярну сферу.

Остаточний вид астролябії був розроблений в iv ст. Н. Е. Так, в олександрії, майже через три сотні років після птолемея, математик і філософ гіпатія була засуджена християнськимСуспільством в сатаністських ритуалах, що включають, крім усього іншого, використання астролябії. Вона була страчена в 415 році н.е. Її учень, теон олександрійський, залишив після себе копії заміток по використанню астролябії.

Після смерті гіпатії і після падіння римської імперії європа «втратила» астролябію. Більшість давньогрецьких знань було втрачено в західній європі, населення якої відносилося до давньогрецької (а, отже, атеїстської) технології з великою підозрою. Однак її дбайливо охороняли прихильники ісламу, використання астролябії ними підтверджується багатьма фактами. Без іспанії та її ісламської релігії ренесанс ніколи б не настав. Більшість знайдених давньогрецьких текстів були переведені на арабську. Пізніше їх перевели на латинську, і тоді астролябія була знову представлена переважній більшості європейців.

Вчені ісламського сходу вдосконалили астролябію і стали застосовувати її не тільки для визначення часу і тривалості дня і ночі, але також для здійснення деяких математичних обчислень і для астрологічних передбачень. Відомо чимало творів середньовічних ісламських авторів про різні конструкції і застосування астролябії.

Такі книги ал-хорезмі, ал-аструлабі, аз-заркалі, ас-сіджізі, ал-фаргані, ас-суфі, ал-біруні, насір ад-діна ат-тусі та ін.

З xii століття астролябії стають відомі в західній європі, де спочатку використовували арабські інструменти, а пізніше стали виготовляти свої за арабськими зразками. У xvi столітті їх стали робити на основі власних розрахунків, щоб застосовувати в європейських широтах.

Піку своєї популярності в європі астролябія досягла в епоху відродження, в xv-xvi століттях, вона поряд з армілярної сферою була одним з основних інструментальних засобів астрономічної освіти.

Знання астрономії вважалося основою освіти, а вміння користуватися астролябією було справою престижу і знаком відповідної освіченості. Європейські майстри, подібно своїм попередникам арабам, приділяли велику увагу художньому оформленню, так що астролябії стали предметом моди і колекціонування при королівських дворах.

Точно описувати процес роботи астролябії було б безглуздо-найкраще, якщо ви побачите це на власні очі.

Челнообразная астролябія.
Як писав ал-біруні, пристрій цієї астролябії, винайденої ас-сіджізі, відбувається » з переконання деяких людей в тому, що впорядкований рух всесвіту належить землі, а не небесній сфері». На її тимпані зображуються екліптика і зірки, а на рухомій частині — горизонт і альмукантарати.

На фото арабська астролябія 1090 р, із зібрання national museum of american.

Досконала астролябія.
У цій астролябії, винайденої ас-сагані, за центр проектування приймається не північний полюс світу, а довільна точка небесної сфери. В цьому випадку основні кола сфери зображуються на тимпане вже не колами і прямими лініями, але колами і конічними перетинами.

Універсальна астролябія.
У цій астролябії, винайденої аз-заркалі, за центр проектування взята одна з точок рівнодення. У цьому випадку небесний екватор і екліптика зображуються на тимпані прямими лініями. Тимпан цієї астролябії, на відміну від тимпанів звичайних астролябій, придатний для будь-якої широти. Функції павука звичайної астролябії тут виконує лінійка, що обертається навколо центру тимпана і звана»рухомим горизонтом».

Сферична астролябія.
Небесна сфера представлена в цій астролябії у вигляді сфери, і її павук також має сферичну форму.

Спостережна астролябія.
Ця астролябія являє собою комбінацію армілярної сфери і звичайної астролябії, вбудованої в кільце, що зображує меридіан.

Лінійна астролябія.
Ця астролябія, винайдена шараф ад-діном ат-тусі, являє собою стрижень з декількома шкалами, з прикріпленими до нього візирними нитками.

Морська астролябія.
Цей пристрій, винайдений португальськими майстрами на початку xv століття, являє собою чисто спостережний прилад і не призначений для твору аналогових обчислень.

Морська астролябія.

На фото астролябія-квадрант, 1325 р.
У сучасних енциклопедіях говориться, що цей прилад призначений для визначення широти місця. Насправді функції астролябії набагато різноманітніше: її з повним правом можна назвати комп’ютером середньовічного звіздаря. Точного числа функції астролябії швидше за все не зможе назвати ніхто, оскільки різні типи астролябій могли виконувати різні види робіт. Ще в х столітті арабський вчений ас-суфі написав докладний трактат, що складається з 386 глав, в яких він перерахував 1000 способів застосування астролябії.

Можливо, він трохи перебільшив, але, не набагато. Адже за допомогою цього унікального інструменту було можливо:
— перераховувати екліптичні координати зірок або сонця в горизонтальні (тобто визначати їх висоти і азимути);
— за допомогою спостережень зірок і сонця через спеціальний візир визначати широту місця, напрямки на різні міста (в основному для обчислення напрямку на мекку), визначати час доби, визначати зоряний час;
— визначати моменти сходу і заходу світил, тобто початку і закінчення дня, а також моментів сходу зірок, а якщо були ефемериди, то і планет; визначати висхідні і призахідні градуси екліптики, тобто асцендент і десцендент, будувати будинки гороскопу;

— визначати широту місцевості за допомогою вимірювання висоти сонця опівдні або висот зірок в кульмінації (не впевнений, що це робилося часто, оскільки застосування астролябії для цієї мети нагадує стрілянину з гармати по горобцях);
— вирішувати чисто земні завдання, типу вимірювання глибини колодязя або висоти земного предмета; а також обчислювати тригонометричні функції (синуси, косинуси, тангенси, котангенси).
— робити перетворення між трьома системами координат-екваторіальними (пряме сходження і схилення), екліптичними (довгота, широта) і горизонтальними (азимут, висота), і багато-багато іншого…

Ось як була влаштована традиційна планісферна астролябія, зазвичай виготовлялася з латуні:

Корпус найчастіше мав товщину близько 6 мм і діаметр 15 – 20 см (у найбільших астролябій-до 50 см). Хоча, нерідко зустрічалися і більш солідні інструменти 30-40 см діаметром, відомий гігантський екземпляр в 85 см, і навпаки, мініатюрні кишенькові версії всього 8 см діаметром. Справа в тому, що від розміру астролябії безпосередньо залежала і її точність.

На фото приклад того, як зібрати найпростішу астролябію.

На фото астролябія роботи mahmud ibn shawka al-baghdadi 1294-1295 діаметр-96 мм. Із зібрання national maritime museum, london
За часів розквіту арабського світу час вдень вимірювалося за допомогою сонячних годин, а вночі-водяних або пісочних. Астролябія дозволяла виробляти звірку цього годинника. Для цього необхідно було вдень спостерігати висоту сонця, а вночі — одну з яскравих зірок, нанесених на «павуку» астролябії. Цікавий пристрій на основі все тієї ж астролябії, яке можна назвати прототипом механічних годинників, було розроблено відомим арабським вченим аль-біруні. Він запропонував схему астролябії, яка автоматично показувала взаємне розташування сонця і місяця, тобто місячну фазу. Інструмент мав подвійний корпус, всередині якого були закріплені шестерні. Якщо обертати з певною швидкістю зовнішній диск, в віконечку можна було спостерігати зміну місячних фаз. Пізніше з’явилися астролябії, забезпечені шестерінками, які моделювали рух планетних сфер. Правда, в той час не було надійного механічного приводу, тому пристрій був повною мірою реалізовано тільки в середньовічній європі, коли були винайдені гирьовий і пружинний приводи. А перші механічні годинники, часто встановлюються на вежах кафедральних соборів в європі, довгий час робилися у вигляді астролябій.

І це не дивно — адже складні арабські астролябії перетворилися на справжні витвори мистецтва. Покажчики зірок виглядали не просто штирями, а спіралями і завитками у формі листя. По колу інструмент інкрустувався дорогоцінними каменями і іноді оброблявся золотом і сріблом. А все тому, що найчастіше з астролябією перед грізними очима якогось візира або шаха виступав придворний звіздар. Прекрасний інструмент надавав вагу прогнозам астролога, а від цього залежала не тільки доля самого провісника, а й розвиток астрономії, частіше званої тоді просто наукою про зірок.

На фото перська астролябія 1223 р.

Легендою став випадок, нібито стався з біруні. Одного разу підступний правитель вирішив розправитися з неугодним вченим і зажадав від нього відповіді на питання: «з яких дверей — північної чи південної він вийде із залу?»виконавши ряд маніпуляцій з астролябією, спритний біруні відповів, що будеПрорубані нові двері. Відповідь виявилася вірною. Але найчастіше правителі були щедрі до своїх придворних астрологів, виділяючи гроші на споруди обсерваторій, на створення всіляких зіджей — таблиць ефемерид. Все це вело хоч і до невеликого, але все ж прогресу астрономії.

На фото французька астролябія кінця 16-початку 17 століть.

Сучасним нащадком астролябії є планісфера-рухома карта зоряного неба, використовувана в навчальних цілях.

Сьогодні в моді речі, відмічені часом: антикваріат, різні вироби в і ретро. Особливий шик інтер’єру, заснованому на подібному декорі, надають інструменти і прилади, тепер втратили свою актуальність, але вносять певний колорит і створюють атмосферу. До їх числа відносяться, наприклад, грамофон або чавунна праска. Однак мова піде не про ці досить поширених агрегатах. У центрі уваги статті-відповідь на питання про те, що таке астролябії. Ці стародавні інструменти також зараз переживають друге народження в якості атрибутів стилів з ухилом в ретро або стімпанк.

Багатофункціональний інструмент

Астролябія, фото якої дають невелике уявлення про використання предмета для людини, не пов’язаного з астрономією, — просто красивий і незвичайний інструмент. Однак у нього є цілком конкретна функція. Винаходився прилад для вимірювання відстаней від поверхні землі до зірок і планет, які потім застосовувалися для орієнтації на місцевості, визначення координат, а також астрологічних прогнозів. За допомогою стародавнього астрономічного інструменту можна було обчислити, які зірки будуть коли зайде або зійде сонце, котра година.

Походження

Вже в другому столітті до нашої ери вчені знали, що таке астролябії. Інструмент з’явився на території стародавньої греції, там же він доповнювався і кілька видозмінювався протягом декількох століть. Астролябія, фото якої можна знайти в статті, була приведена в такий вид теоном олександрійським в iv ст.н. Е.

Незважаючи на грецьке походження, астролябія багатьом зобов’язана арабам. Якби не вони, швидше за все, такий інструмент не дійшов би до нас.

Гоніння церкви

Середні століття були не самим благодатним часом для розвитку наук в європі. Все мирське, так чи інакше намагається пояснити світ без звернення до концепції бога, оголошувалося брехливим і небезпечним. Після загибелі римської імперії астролябія на століття була забута на заході. У той же час новий виток історії для приладу почався на просторах арабських країн, де вчені розширили його можливості.

Оновлення

Східні майстри внесли свої корективи в розуміння того, що таке астролябії. Тепер ці інструменти використовувалися не тільки для астрономічних обчислень, орієнтації на місцевості і підрахунку часу. Арабські астролябії дозволяли робити складні математичні обчислення, передбачати долю по зірках.

На просторах персії, індії та інших країн було створено багато книг, що містять опис будови і застосування інструменту для різних цілей. Всі видатні вчені мали у себе цей прилад. І тоді, і пізніше, вже в європі, наука про зірки шанувалася як основа будь-якого знання, а символом мудрості була астролябія. Як користуватися інструментом, знав кожен астролог, який служив радником при дворі султана.

Пристрій

Конструкція астролябії складалася з декількох деталей. Основа-коло з латуні або міді з бортиком по краю, отвором і підвісним кільцем в середині. Останнє допомагало правильно розміщувати прилад щодо лінії горизонту. По всій довжині кола розташовувалися мітки-шкала з нанесеними на ній поділками, градусами або годинами. Тут же часто було відзначено становище великих міст.

На основу астролябії поміщали так званий тимпан — диск зі стереографічною проекцією зоряного неба. На ньому були відзначені полюс світу, північний і точка зеніту з азимутальними колами. Існувало кілька тимпанів для різних місцевостей. Кожен відрізнявся особливостями положення точки зеніту і лінії горизонту, справедливих в даній широті.

Поверх диска з проекцією неба містилася решітка, через особливості будови отримала назву «павук». Вона була забезпечена покажчиками, що допомагають визначити місце розташування стрілки часто робилися у вигляді витончених листочків або завитків, чому вся конструкція ставала не тільки зручною у функціональному відношенні, але і доставляє

Знову в європі

Через століття на заході знову дізналися, що таке астролябії, завдяки вивченню робіт східних вчених. Європейці стали користуватися арабськими приладами, а потім і робити власні. Нові екземпляри також були прикрашені на манер східних аналогів. Незабаром астролябії стали яскравими екземплярами колекцій дворян.

Сьогодні цей прилад-символ таємниць: астролябія частіше пов’язується в умах людей з прогнозами астрологів, ніж з дослідженнями астрономів. Наприклад, прилад може асоціюватися з ім’ям, яке зараз знають багато — астролябія дала назву однієї з фірм, що розсилають сумнівні передбачення її авторства. Але незважаючи на подібні повороти долі, інструмент для більшості на сьогоднішній день — це частина історії астрономії, цікавий символ минулої епохи і красивий атрибут.