Проблеми, позначені в назві даної глави, зустрічаються досить часто в практиці проведення психологічного консультування, і якщо клієнт прямо не говорить про них, висловлюючи скарги лише на інші проблеми особистісного плану, то це не означає, що насправді у нього немає проблем міжособистісних відносин.

Справедливо в більшості випадків життя і зворотне: якщо клієнта турбує стан справ в області міжособистісних відносин, то майже завжди у нього ж можна виявити і проблеми особистісного плану, що стосуються його характеру. Крім того, методи практичного вирішення тих і інших проблем багато в чому подібні між собою.

Проте дані проблеми варто розглянути окремо, так як вони практично завжди вирішуються дещо по-іншому, ніж проблеми особистісного плану, – шляхом регуляції взаємин даної людини з іншими людьми. На відміну від цього, персональні проблеми кожна людина може вирішувати індивідуально і не обов’язково в безпосередніх контактах з іншими людьми.

Крім того, є істотна різниця в способах вирішення проблем особистісного і міжособистісного планів. Якщо особистісні проблеми зазвичай пов’язані з необхідністю радикальної зміни внутрішнього світу людини, то міжособистісні проблеми – з необхідністю зміни в основному тільки зовнішніх форм поведінки людини, які стосуються оточуючих людей.

Психологічні проблеми, що відносяться до взаємин людини з оточуючими людьми, можуть бути різними за характером. Вони можуть виявитися пов’язаними з особистими і діловими взаєминами людини з оточуючими його людьми, стосуватися взаємин з близькими і досить далекими від нього людьми, наприклад з рідними і сторонніми.

Ці проблеми можуть також мати виражений віковий відтінок, наприклад виникати у взаєминах клієнта з однолітками або з людьми іншого покоління, більш молодшого або більш старшого віку, ніж він сам.

Проблематика міжособистісних відносин також може стосуватися людей різної статі: жінок і чоловіків, як в монополових (однакових), так і в гетерополових (різних за статевим складом) соціальних групах.

Багатоаспектність названих проблем відображає складність реально існуючої системи людських взаємин. Хоча багато з названих проблем ми будемо тут обговорювати окремо, слід, однак, пам’ятати і про те, що всі ці проблеми практично взаємопов’язані і в більшості випадків життя повинні вирішуватися комплексно.

Є, наприклад, деякі загальні причини виникнення типових труднощів у сфері людських взаємин. Обговоривши ці причини, ми більше не будемо до них повертатися і далі обмежимося тільки посиланнями на відповідні місця в тексті. Однак є і приватні, специфічні причини труднощів, характерні для окремих видів людських взаємин. На них в основному і буде сконцентрована наша увага надалі.

проблеми особистих взаємин клієнта з людьми

До групи цих проблем перш за все відносяться ті, які стосуються взаємин клієнта з тими людьми, які приблизно одного з ним віку і відрізняються за віком один від одного не більше ніж на два-три роки.

Зауважимо разом з тим, що поняття «одноліток» або «люди одного покоління» в даному випадку охоплюють різні діапазони віків для дітей і для дорослих людей. Якщо, наприклад, однолітки дитини дошкільного віку, як правило, не відрізняються від нього самого більш ніж на один рік, то в шкільному віці різниця між однолітками може доходити до двох років. Відповідно, однолітками можна називати юнаків і дівчат у віці від двадцяти до двадцяти п’яти років, тобто людей, різниця в роках між якими доходить вже до п’яти років.

Стосовно до дорослих людей в діапазоні віків від тридцяти до шістдесяти років поняття «одноліток» охоплює вже інтервал до десяти років. Якщо ж мова йде про літніх людей старше шістдесяти років, то тут допустимо вважати представниками одного покоління або – умовно – однолітками тих, чия різниця у віці доходить навіть до п’ятнадцяти років.

Психологічний розвиток людини з віком поступово сповільнюється, і спільність життєвого досвіду, психології та поведінки людей стає головним критерієм для їх оцінювання як однолітків.

Спостереження показують, що найчастіше в психологічну консультацію з приводу проблем взаємин з оточуючими людьми звертаються ті, кому більше п’ятнадцяти і менше шістдесяти років. Що ж стосується взаємин дошкільнят, молодших школярів і людей похилого віку один з одним, то вони рідше викликають занепокоєння у їх учасників і, крім того, мають свої, специфічні особливості.

У дошкільному і в молодшому шкільному віці зазвичай ще немає серйозних проблем у взаєминах дітей з однолітками, які вимагали б підвищеної уваги і проведення психологічного консультування. У літньому віці взаємини людей обмежуються зазвичай вузьким колом родичів, знайомих і друзів, з якими ці взаємини встановилися давно і більш-менш відрегульовані. Крім того, взаємини літніх людей з оточуючими порівняно легко залагоджуються за рахунок великого життєвого досвіду, накопиченого такими людьми, і, отже, виникають у них проблеми також порівняно просто вирішуються без звернення в психологічну консультацію.

відсутність взаємних симпатій в особистих людських відносинах

Відсутність взаємності в особистих людських симпатіях-досить поширене явище. На нього як на життєво хвилюючу їх проблему найчастіше скаржаться порівняно молоді люди.

При проведенні консультування на дану тему важливо мати на увазі наступні обставини:

По-перше, далеко не завжди цю проблему можна практично вирішити тільки за рахунок порад, які психолог-консультант може дати клієнту. Справа в тому, що причинами відсутності міжособистісних симпатій людей можуть бути вельми трудноустранімие фактори, наприклад, підсвідомі, недостатньо усвідомлювані і, отже, погано контрольовані.

По-друге, таких причин зазвичай буває кілька, і, усунувши одну з них, можна не домогтися бажаного результату в усуненні інших причин, так як реально діючими при цьому залишаться інші, не менш вагомі фактори.

По-третє, перш ніж приступити до проведення психологічного консультування на тему відсутності взаємних людських симпатій, бажано знати типовий перелік причин виникнення подібної проблеми. Таке знання допоможе правильно поставити діагноз і, отже, швидше виявити і усунути можливі причини.

Обговоримо докладніше зазначені проблеми, але зробимо це дещо в іншому порядку, ніж вони були поставлені. Почнемо з з’ясування можливих причин відсутності взаємних симпатій між людьми.

Перш за все необхідно відзначити, що за цілком природними законами люди протилежної статі відчувають симпатії один до одного частіше, ніж люди одного і того ж статі. Тому повністю вирішити проблему забезпечення взаємних симпатій між людьми

Одного і того ж статі важче, ніж вирішити аналогічну проблему для людей різної статі.

Є чимало індивідуальних психологічних особливостей, в силу яких люди, незалежно від того, з ким конкретно вони спілкуються, можуть не відчувати особливих симпатій один до одного. Це може бути, наприклад, постійна незадоволеність людини самим собою, при якій, будучи незадоволеним собою, дана людина навряд чи з вираженою симпатією буде ставитися і до інших людей.

У свою чергу, ті люди, до яких він, перебуваючи в стані хронічного невдоволення собою, не буде проявляти особливих симпатій, можуть сприймати це як ознака поганого особистого до них ставлення. Вони будуть схильні вважати, що дана людина погано ставиться саме до них, і у відповідь будуть платити йому тим же.

У багатьох людей є стійкі негативні риси характеру, такі, наприклад, як недовіра до людей, підозрілість, замкнутість, агресивність. Володіючи такими, як правило, недостатньо усвідомлюваними і погано контрольованими рисами характеру, ці люди будуть мимоволі проявляти їх в спілкуванні з іншими людьми і тим самим ускладнювати свої особисті взаємини з ними.

До цього ж випадку можна віднести наявність у людини потреб та інтересів з різних причин несумісних з потребами та інтересами інших людей. В силу даної обставини між такими людьми досить часто будуть виникати конфлікти і, звичайно, будуть відсутні взаємні симпатії.

Сюди ж можна віднести і випадки, коли люди просто не вміють культурно поводитися, чим і викликають антипатію оточуючих людей.

МожнаБезумовно стверджувати, що значна частка причин відсутності міжособистісних симпатій людей закладена в самій людині, в його особистій психології, а не у взаєминах або в обставинах життя. Проте ряд причин пов’язаний саме з цими обставинами. Розглянемо їх докладніше.

Однією з досить часто зустрічаються в житті причин людських антипатій є наступна причина. Будь-яка людина, сама того не помічаючи, мимоволі, своїми непродуманими діями може істотно торкнутися життєво важливі інтереси інших людей, зачепити їх самолюбство, впустити престиж, порушити прийняті в суспільстві або групі правила поведінки, дуже важливі для відповідних людей. У будь-якому з названих випадків наслідком того, що відбувається, швидше за все, стане відсутність симпатій до людини, що порушує сформовані норми поведінки, з боку оточуючих людей.

Друга причина пов’язана з наступними обставинами. Люди випадково можуть опинитися в такій ситуації, яка змусить їх вести себе у ставленні один до одного далеко не кращим чином. В силу цього вони мимоволі справлять один на одного не цілком сприятливе враження і тому не зможуть розраховувати на взаємні симпатії.

Третя обставина можна охарактеризувати так. Припустимо, що у вашому особистому житті хто-небудь раніше заподіяв вам чимало неприємностей, і в результаті цього до даної людини з вашого боку склалося стійке негативне ставлення. Припустимо далі, що на вашому життєвому шляху випадково зустрівся інша людина, зовні схожий на того, хто доставив вам чимало неприємних хвилин. Він не викличе до себе симпатії з вашого боку з тієї простої причини, що він зовні схожий на неприємного вам людини.

Ще однією ймовірною зовнішньою причиною відсутності взаємних симпатій між людьми може виявитися мимоволі сформувалася негативна соціальна установка однієї людини на особистість іншої людини.

Відомо, що будь-яка соціальна установка в якості головних її компонентів включає когнітивну, емоційну і поведінкову складові. Перша з них відноситься до знань людини про об’єкт соціальної установки. Друга містить пов’язані з цим об’єктом емоційні переживання. Третя стосується практичних дій, що вживаються щодо відповідного об’єкта. Знання і переживання, в свою чергу, формуються під впливом життєвого досвіду, що накопичується людиною, зокрема досвіду пізнання інших людей. У кожної конкретної людини цей досвід завжди обмежений, так як будь-яка людина не в змозі вичерпним чином знати оточуючих його людей.

Якщо в силу випадково сформованих обставин наші знання про людей будуть в основному негативними, то і в подальшому люди не будуть викликати до себе наших симпатій. В даному випадку навряд чи можна буде розраховувати і на відповідні симпатії до нас з боку оточуючих нас людей.

Як проводити в психологічній консультації діагностику, спрямовану на з’ясування причин відсутності симпатій до клієнта з боку значущих для нього людей?

Найпростіше спробувати це зробити шляхом докладного, цілеспрямованого розпитування самого клієнта. Для того щоб отримати від нього не випадкову, а цілеспрямовану і необхідну інформацію, бажано послідовно задати клієнту наступні питання:

Які взаємини і з ким конкретно у зв’язку з відсутністю взаємних симпатій найбільше вас турбують?

Коли, в яких ситуаціях і в чому проявляється відсутність взаємних симпатій між вами і відповідними людьми?

Чим, на вашу думку, це викликано?

Якщо клієнт легко і цілком конкретно відповідає на ці питання, і в тому, що він говорить, вже фактично містяться відповіді на одне або кілька наступних питань, то вони клієнту не задаються. В іншому випадку слід отримати певні відповіді від клієнта і на наступні питання.

Чи є які-небудь причини, пов’язані з вами особисто або з вашою поведінкою, в силу яких ви не можете розраховувати на взаємні симпатії з боку людей, про яких йшла мова у ваших відповідях на попередні питання?

Чи є в поведінці даних осіб що-небудь таке, що викликає відсутність до них симпатій з вашого боку?

Чи є які-небудь життєві обставини, що не залежать від вас або будь-якої іншої людини і крім вашого бажання ускладнюють відносини між вами та іншими людьми?

Що ви робили вже для того, щоб змінити ситуацію, що склалася?

Якими виявилися результати зроблених вами зусиль?

Уважно вислухавши відповіді клієнта на всі ці питання, психолог-консультант в результаті аналізу цих відповідей і особистого спостереження за поведінкою клієнта під час бесіди з ним робить певні висновки щодо суті проблеми клієнта, намічає можливі шляхи її вирішення, які потім обговорюються ним спільно з клієнтом.

Слід пам’ятати про те, що клієнт навряд чи зможе відразу ж дати точні, повні і вичерпні відповіді на всі задаються йому питання. Якби це було так, то клієнт і сам зміг би вирішити свою проблему, не звертаючись за допомогою в психологічну консультацію.

Після того як поставлений правильний психологічний діагноз проблеми клієнта, консультант безпосередньо може приступити до вироблення спільно з клієнтом рекомендацій щодо практичного вирішення його проблеми.

Існують загальні поради, якими можна скористатися в типових випадках проведення психологічного консультування на обговорювану тему. Ці поради, що надаються клієнту, наступні.

Уважно аналізувати власну поведінку, з’ясовуючи, чи немає в ньому чого-небудь такого, що саме по собі може викликати негативну реакцію з боку інших людей. Якщо це так, то слід змінити свою власну поведінку, зробивши його таким, щоб воно не викликало антипатій.

Спостерігати за реакціями іншої людини і одночасно експериментувати над своїм власним комунікативною поведінкою, встановлюючи і закріплюючи у власному досвіді спілкування з

Людьми ті його форми, які викликають позитивні реакції з боку людей.

Спробувати вплинути на обставини життя з розрахунком на те, щоб змінити в кращу сторону сформовану життєву ситуацію.

Переконати клієнта в тому, що якщо йому не вдасться вирішити свою проблему, то йому необхідно буде прийняти сформовану життєву ситуацію такою, яка вона є, і просто змиритися з нею.

Якщо, проаналізувавши комунікативні дії клієнта, психолог-консультант прийде до висновку, що клієнт дійсно зробив все від нього залежне, щоб вирішити свою проблему, то її причина, найімовірніше, криється не в особистості клієнта, а в незалежних від нього обставинах.

наявність антипатій у спілкуванні клієнта з людьми

Хоча антипатія фактично являє собою щось протилежне симпатії, однак, практично вирішувати проблему виключення антипатій зі сфери міжособистісних відносин клієнта тільки за допомогою їх заміни симпатіями неможливо. Рідко або майже ніколи не буває так, щоб одне з цих, протилежних один одному емоційних проявів відразу ж змінилося на інше, тобто майже ніколи антипатія відразу не переходить в симпатію, і навпаки.

Між цими двома крайнощами в людських взаєминах найчастіше лежить відносно нейтральне або двоїсте (амбівалентне) ставлення однієї людини до іншої. Таке ставлення включає в себе як елементи симпатії, так і елементи антипатії в їх досить суперечливому поєднанні один з одним.

Як позиції крайні – симпатія або антипатія переходять один в одного в складній динаміці людських, емоційно забарвлених взаємин, змінюються відносно нейтральними, нормальними і зовні спокійними взаєминами.

Отже, перше завдання, яке перед собою повинен поставити і постаратися вирішити психолог-консультант, надаючи практичну допомогу клієнту, полягає в тому, щоб позбавити його від емоційних крайнощів у взаєминах з людьми – в даному випадку від їх явно вираженої антипатичності.

Для цього спочатку необхідно з’ясувати причини негативного ставлення однієї людини до іншої. Серед цих, типових причин можуть виявитися, наприклад, такі:

1. Сприйняття однією людиною іншої людини як досить серйозного конкурента в будь-якому важливому для нього справі, при

Умови, що цей, інша людина, переслідуючи свої особисті інтереси, свідомо створює перешкоди на шляху досягнення своїх цілей для конкурента. Так, наприклад, клієнт може з’явитися конкурентом для іншої особи, з боку якої він відчуває виражену антипатію до себе, або, навпаки, ця людина може виявитися сильним конкурентом для клієнта.

2. Отримання клієнтом достовірної інформації про те, що якась інша людина принижує його особистеГідність, причому робить це цілеспрямовано і цілком усвідомлено, з розрахунком на те, щоб доставити якомога більше неприємностей клієнту.

3. Наявність загальної негативної установки на людей у будь-якої людини, з яким клієнт часто вступає в контакти.

4. Володіння якими-небудь якостями, особистими особливостями, які, на думку клієнта, несумісні з прийнятими ним нормами моралі.

5. Поширення деякою людиною помилкових чуток, що ганьблять честь і гідність клієнта.

Якщо одна або кілька із зазначених вище причин дійсно мають місце, то відповідна людина об’єктивно може і повинен викликати антипатію з боку клієнта.

Однак далеко не завжди очевидно, що хтось, на кого скаржиться клієнт, дійсно проявляє антипатію по відношенню до нього або цілком свідомо поводиться так, щоб викликати аналогічне почуття з боку клієнта.

У будь-якій ситуації спочатку необхідно ретельно розібратися, щоб точно визначити дійсні причини і наслідки того, що відбувається. Без цього навряд чи вдасться змінити ситуацію і нейтралізувати антипатії, тим більше замінити їх симпатіями.

У зв’язку з цим має сенс визначити і обговорити способи діагностики, а також практичні шляхи усунення антипатій, заснованих на непорозумінні або непорозуміннях, нерідко виникають у сфері людських взаємин.

Практично встановити, які справжні причини антипатій між клієнтом та іншими людьми можна, поставивши перед клієнтом наступні питання:

1. Чи є яка-небудь справа, в ході якої людина, що відноситься до вас з явно вираженою антипатією, виступає як ваш потенційний конкурент?

2. Як він зазвичай реагує на ваші успіхи в цій справі?

3. Чи відомо вам про людину, до якого ви самі ставитеся з явно вираженою антипатією, що-небудь таке, що безумовно свідчить про приниження їм вашого людської гідності або ж гідності близьких, значущих для вас людей?

4. Чи є у даної людини, що викликає антипатію, схильність свідомо робити що-небудь таке, що вам доставляє неприємності?

5. Чи відчуває ця людина задоволення від заподіяння вам неприємностей?

6. Чи проявляється у даної людини загальне негативне ставлення до людей, що характеризує його як особистість?

7. Чи володіє дана людина такими рисами характеру, які особисто для вас неприємні?

8. Чи є що-небудь таке в поведінці, вчинках даної людини, що викликає у вас неприязнь?

9. Чи займається ця людина поширенням чуток, що принижують вас або ганьблять гідність інших, значущих для вас людей?

Відповідаючи на кожне з сформульованих вище питань, клієнт обов’язково повинен аргументувати свою відповідь, наводячи конкретні, що підтверджують його правильність докази, реальні факти з життя.

У тому випадку якщо клієнт дає певну відповідь на те чи інше питання, але не в змозі його аргументувати, у психолога-консультанта можуть виникнути обґрунтовані сумніви в правильності відповідей клієнта.

У тому випадку якщо клієнт підтверджує свою відповідь переконливими аргументами і фактами, цій відповіді цілком можна довіряти. Непереконливість і невпевненість клієнта тоді, коли він наводить аргументи на підтвердження правильності своєї відповіді, швидше за все, свідчить про те, що причини антипатій носять у нього суб’єктивний характер.

У разі якщо з’ясується, що причина антипатії полягає в тому, що одна людина – клієнт або його партнер – сприймає іншого як конкурента в якій-небудь важливій справі, для усунення антипатії можна рекомендувати зробити наступне:

По-перше, з’ясувати, чи дійсно поведінка потенційного конкурента перешкоджає клієнту в досягненні його важливих цілей (цілком може бути, що така думка помилкова).

По-друге, клієнту необхідно подумати про те (і в цьому йому може надати допомогу психолог-консультант), чи можна зробити так, щоб все ж домогтися своєї мети без протидії з боку конкурента.

По-третє, бажано визначити, наскільки обґрунтовані відповідні дії самого конкурента на поведінку клієнта, і чи має клієнт моральне право вести себе саме так, як він насправді поводиться в спілкуванні зі своїм потенційним конкурентом.

Нарешті, по-четверте, бажано визначити, чи немає можливості просто домовитися з конкурентом про спільні, узгоджені дії – таких, які зведуть конкуренцію до мінімуму і дозволять кожному з учасників досягти своїх цілей без перешкод з боку іншої людини і при мінімальних втратах.

Пошук відповідей на всі ці питання і сам по собі здатний значно прояснити ситуацію, істотно зменшити або ж зовсім усунути прояв антипатії між відповідними людьми.

У разі якщо з’ясується, що причина антипатії полягає в тому, що одна людина принижує гідність іншого і робить це свідомо, отримуючи задоволення від подібних дій, слід запропонувати клієнту відповісти додатково на такі питання:

Чому та людина, яка принижує гідність іншого, робить це і поводиться саме так?

Що слід було б зробити для того, щоб змінити його поведінку?

Відповідь на перше з цих питань дозволяє психологічно глибше зрозуміти поведінку відповідної людини, а відповідь на друге питання – визначити і продумати конкретні дії, спрямовані на те, щоб дійсно в кращу сторону змінити поведінку відповідної людини.

Дещо складніше йде справа тоді, коли людині, що викликає антипатію, приписується загальна негативна установка на людей, відносно незалежна від їх індивідуальних особливостей. Ця установка, крім того, досить часто може виступати як результат дії психологічного механізму проекції, який проявляється в необгрунтованому приписуванні іншій людині тієї якості особистості – як правило, негативного, – яким насправді володіє сам ця людина.

В даному випадку переконати клієнта в тому, що він проектує свій недолік на особистість іншої людини, буває досить важко, так як тут, крім іншого, спрацьовує ще й механізм так званої психологічного захисту. Але все ж можна спробувати це зробити, дію не прямо, а побічно, запропонувавши, наприклад, клієнту послідовно відповісти на наступну серію питань:

Як ви вважаєте, чи проявляє хто-небудь ще, крім людини, на якого ви скаржитеся і який у вас викликає антипатію, такі ж риси характеру, на які ви реагуєте емоційно негативно?

Чи не траплялося у вашому особистому житті такого, що ви помилково вважали кого-небудь вороже налаштованим по відношенню до вас, а потім виявлялося, що це не так?

Як ви думаєте, чи буває так, що деякі обставини життя крім волі самих людей, випадково опинилися у відповідних життєвих обставинах, змушують їх вести себе не так, як їм хотілося б?

Чи були у вашому житті випадки, коли вас особисто звинувачували в тому, в чому ви самі зараз звинувачуєте іншу людину, тобто в провокуванні антипатії?

Замислюючись над цими питаннями і шукаючи на них відповіді, клієнт зможе в кінцевому рахунку зрозуміти і визнати, що він не цілком правий, звинувачуючи іншу людину в породженні емоційно негативних взаємин, в даному випадку – антипатії.

Якщо виявиться, що причина антипатії криється в тому, що її об’єкт володіє якостями особистості або формами поведінки, несумісними з прийнятими серед людей нормами моралі, то в цьому випадку психологу-консультанту рекомендується діяти наступним чином.

По-перше, бажано запитати клієнта про те, чи завжди і скрізь та людина, на поведінку якого він скаржиться, поводиться саме так і проявляє відповідні негативні особистісні якості. По-друге, необхідно з’ясувати, чи можна знайти причини, що виправдовують поведінку даної людини в деяких життєвих ситуаціях. По-третє, важливо задати клієнту питання наступного характеру: чи всі навколишні люди сприймають людину, про яку йде мова, так, як його сприймає клієнт? нарешті, по-четверте, потрібно дізнатися у клієнта, чи зміг би він особисто змінити свою поведінку і вплинути на поведінку іншої людини, якби виявився його близьким другом.

У тому випадку якщо антипатія до людини пов’язана з тим, що, на думку клієнта, його конкурент займається поширенням помилкових чуток і пліток, що ганьблять людську гідність клієнта, психологу-консультанту рекомендується з’ясувати перш за все, чи є в цих чутках і плітках хоча б якась частка правди. Потім потрібно з’ясувати, чи має та людина, яка ці чутки поширює, право відкрито говорити те, що думає, і без згоди інших людей публічно висловлювати свою думку.

Після цього клієнту можна задати наступне питання: «а ви самі могли б відкрито сказати іншій людині що-небудь неприємне про будь-яку третю людину, якби вважали себе правим і були переконані в тому, що говорите правду?»корисно також запитати клієнта про те, чому, на його думку, деякі люди займаються поширенням чуток, і чи є яке-небудь виправдання їх подібним діям.

Нарешті, позитивну роль в усвідомленні причин поведінки іншої людини і зменшенні антипатії до нього міг би зіграти і таке питання: «якби поширенням чуток займався якийсь інший, дуже близький для вас людина, як би ви відреагували на його поведінку?»

Тому, чи варто продовжувати відчувати настільки виражену антипатію по відношенню до даної людини.

нездатність клієнта бути самим собою

Якщо клієнт скаржиться на те, що незадоволений самим собою, що його не цілком влаштовує власну поведінку, а також на те, що приймаючи рішення про те, як слід поводитися в тій чи іншій життєвій ситуації, він тим не менш поводиться зовсім по-іншому, це означає, що клієнт не цілком здатний бути самим собою.

У цьому випадку для того, щоб допомогти клієнту, психологу-консультанту необхідно, по-перше, уточнити, де, коли і за яких обставин у клієнта з’являється незадоволеність собою. По-друге, визначити, в чому конкретно проявляється неприродність його поведінки. По-третє, постаратися допомогти клієнту самому розібратися в тому, який він насправді, в чому полягає природне для нього поведінку. По-четверте, допомогти клієнту визначити і виробити у себе нові форми більш природної поведінки, що дозволяють йому бути самим собою.

Розглянемо послідовно і докладніше всі ці кроки в психологічному консультуванні. На психодіагностичному етапі консультаційної роботи рекомендується задати клієнту наступні приватні питання:

Де, коли і за яких обставин ви найчастіше і найгостріше відчуваєте (переживаєте) свою нездатність бути самим собою?

В яких діях і вчинках зазвичай проявляється ваша нездатність бути самим собою?

Що конкретно заважає вам залишатися самим собою у відповідних життєвих ситуаціях?

Вислухавши уважно відповіді клієнта на всі ці питання, психолог-консультант повинен визначити і далі узгодити з самим клієнтом те, що клієнту слід змінити в собі, в своїй власній поведінці.

Для того щоб встановити, що для клієнта є природним і неприродним, потрібна додаткова робота з ним. Частина цієї роботи полягає в тому, щоб з’ясувати, де, коли і за яких обставин, після здійснення яких вчинків і дій клієнт відчуває себе найкраще і найчастіше буває задоволеним собою. Це і є ті моменти в його житті, коли він поводиться цілком природно.

Завдання спільної роботи психолога-консультанта з клієнтом на даному етапі консультування полягає в тому, щоб визначити форми природної поведінки клієнта. Це необхідно для того,

Щоб згодом закріпити їх в індивідуальному життєвому досвіді клієнта, зробити ці форми поведінки звичними для нього.

Наступний етап роботи з клієнтом полягає в тому, щоб провести психодіагностику клієнта. Мета психодіагностики-точно визначити ті персональні психологічні якості клієнта, які природно притаманні йому і про існування яких він знає дуже мало. Мова, зокрема, йде про усвідомлення клієнтом тих своїх індивідуальних особливостей, знати які йому необхідно для того, щоб бути самим собою і вести себе природно.

Підсумком цієї частини роботи психолога-консультанта з клієнтом повинен з’явитися адекватний образ я-клієнта, узгоджений з психологом-консультантом. Виходячи з цього образу, консультант і клієнт далі повинні будуть встановити, що означає для самого клієнта бути собою, вести себе природним чином з урахуванням особливостей його способу я.

Заключний етап роботи над рішенням обговорюваної проблеми повинен полягати в тому, що психолог-консультант разом з клієнтом намічають і реалізують план конкретних дій по виробленню і закріпленню в досвіді клієнта нових, більш природних для нього форм поведінки та реагування на різноманітні життєві ситуації.

В самому кінці спільної роботи психолог-консультант і клієнт домовляються про те, як вони надалі будуть контактувати і обговорювати поточні результати виконання вироблених практичних рекомендацій.

неможливість ефективної ділової взаємодії клієнта з людьми

Для вирішення проблем ділової взаємодії з людьми в психологічну консультацію звертаються зазвичай ділові люди і керівники установ. Відповідні проблеми найчастіше виникають у них на початкових етапах свого ділового життя, особливо тоді, коли їм доводиться самостійно організовувати роботу інших людей, керувати ними і їх діловими і особистими взаєминами.

Тут ми зупинимося на особливостях проведення психологічного консультування в сфері ділових відносин, що стосуються психологічної сумісності людей і їх взаємодії в роботі, а також здатності бути хорошим лідером – організатором справи.

Суть проблеми, яку ми обговоримо в першу чергу, полягає в наступному: люди, вступаючи в ділові контакти один з одним, часто виявляють, що не можуть успішно їх налагодити. Це, наприклад, проявляється в тому, що вони виявляються не в змозі безконфліктно розподілити між собою обов’язки таким чином,

Щоб це їх повністю влаштовувало, не можуть домовитися про узгоджені спільні дії, пов’язаних з тими чи іншими питаннями, очікують один від одного того, що не цілком відповідає їх можливостям, претендують на великі права, але самі не бажають брати на себе додаткові обов’язки.

Обговоримо типові причини такого стану справ, а потім і можливі шляхи вирішення відповідних питань у практиці психологічного консультування.

Можливих причин виникнення проблем у сфері ділових взаємин може бути досить багато. Це і відсутність у людини достатнього особистого досвіду участі у відповідній справі, і наявність у нього негативних рис характеру, що перешкоджають нормальним діловим взаєминам з людьми, і дефіцит здібностей, і великі індивідуальні відмінності, що породжують психологічну несумісність, і особливі обставини, що складаються під час спільної роботи.

Тому перш ніж приступати до вироблення практичних рекомендацій клієнту з приводу вирішення проблеми ділових відносин, необхідно точно з’ясувати суть самої проблеми і її причини. При цьому з самого початку проведення психологічного консультування треба вміти чітко розрізняти те, що розповідає про причини виникнення своєї проблеми сам клієнт, і те, що є насправді. Як правило, власна версія клієнта про суть його ділової проблеми не завжди повністю збігається з дійсністю, тобто з результатами точної психодіагностики.

Відсутність у клієнта необхідного досвіду організації справи є проблемою, подоланою порівняно легко, у міру придбання самого такого досвіду. Однак дефіцит власного досвіду ділових взаємин навряд чи можна стовідсотково замінити навіть найрозумнішими психологічними рекомендаціями. Це пов’язано з тим, що в ході накопичення життєвого досвіду людина набуває знання, вміння і навички, які відразу і в готовому вигляді засвоїти неможливо. Людина також не в змозі контролювати процес придбання відповідних знань, умінь і навичок з тієї причини, що ні він сам, ні хто-небудь інший не знає точно, яким чином ці знання, вміння і навички дійсно формуються.

Що ж стосується наявності негативних рис характеру, що перешкоджають встановленню нормальних ділових відносин з людьми, то з цією проблемою справа йде набагато важче, ніж з придбанням необхідного досвіду життя. Змінити риси характеру в тому віці, в якому людина зазвичай вступає в активне ділове життя, досить складно, так як більшість таких рис характеру формується і закріплюється в ранньому дитинстві. Однак зовнішні про

Явища і форми поведінки, функціонально пов’язані з рисами характеру, змінити можна, хоча і не завжди зробити це легко.

Для того щоб це стало дійсно можливо, клієнт перш за все повинен усвідомити те, що йому необхідно поміняти в самому собі, в своєму характері. Переконати в цьому клієнта тільки одними словами досить складно. Але, навіть якщо це вдасться зробити, сильного бажання змінити себе у нього відразу ж не виникне.

Це, зокрема, пов’язано з тим, що клієнт, як правило, не бачить своїх недоліків так добре, як їх бачать інші люди. Він знає про них тільки зі слів оточуючих людей, з якими йомуДоводиться вступати в спілкування. До тих пір поки його особисте прагнення змінити себе не буде підкріплюватися відповідними реакціями оточуючих людей, навряд чи можна буде розраховувати на успіх.

В даному випадку бажано дати клієнту зрозуміти, як він насправді виглядає з боку, тобто надати йому можливість побачити себе в реальних ділових взаєминах з людьми. Значну користь в цьому може принести техніка відеозапису, перегляд і коментування зроблених відеозаписів психологом-консультантом (відеозапис може включати в себе серію фрагментів з ділових контактів клієнта з різними людьми). Важливо підібрати для порівняння для відеозаписів такі моменти з ділового життя клієнта, в яких він проявляє себе з кращого і з гіршого боку.

Для практичної зміни характеру клієнта можна використовувати прийом, заснований на так званому анонімному систематичному отриманні зворотної інформації (зв’язку). Під нею в даному випадку розуміється регулярний, цілеспрямований збір людиною з самих різних, анонімних джерел інформації про те, як насправді оточуючі люди сприймають і оцінюють ділові риси характеру клієнта. Вельми корисною і, мабуть, найбільш ефективною в даному випадку може виявитися рекомендація клієнту пройти спеціальний тренінг ділового спілкування під керівництвом досвідченого практичного психолога.

При великих індивідуальних відмінностях, що породжують психологічну несумісність людей, проблема забезпечення нормальної ділової взаємодії між ними вирішується наступним чином: з’ясовується, в чому ці люди відрізняються один від одного і що їм заважає нормально взаємодіяти один з одним. Все це повинен усвідомити кожен з учасників ділового спілкування. Самого факту усвідомлення наявних індивідуальних відмінностей в більшості випадків буває досить для того, щоб кожен з учасників врахував їх і пристосувався до інших учасників.

Якщо це не допоможе, то психолог-консультант повинен буде підказати клієнту, як найрозумніше поводитися в діловому спілкуванні з тими людьми, які істотно відрізняються від нього по психології і поведінки. При цьому бажано запропонувати клієнту не один, а відразу кілька різних варіантів соціально-адаптивної поведінки і випробувати кожен з них під час психологічної консультації. Потім клієнт повинен буде застосувати всі ці способи поведінки в житті і визначити оптимальний для себе варіант. Таким зазвичай стає спосіб поведінки, який дозволяє людям успішно вирішувати ділові проблеми і зберігати при цьому хороші взаємини з діловими партнерами.

На заключному етапі психологічного консультування сам клієнт ділиться з психологом-консультантом своїми враженнями і далі, за порадою психолога-консультанта, вибирає і закріплює в своєму життєвому досвіді найбільш доцільні форми ділової міжособистісної поведінки.

нездатність клієнта бути лідером

Існує два різних теоретичних пояснення здатності або нездатності людини бути лідером для інших людей: харизматичне і ситуаційне.

Харизматичне пояснення лідерства засноване на переконанні, що лідером серед людей може стати далеко не кожна людина, а тільки той, хто володіє особливими, даними йому від природи, психологічними якостями лідера. Суть другого пояснення-ситуаційного-становить ідея про те, що для того, щоб стати лідером, не обов’язково володіти якими-небудь особливими якостями. Для цього цілком достатньо опинитися у відповідній життєвій ситуації, в обстановці, сприятливій для прояву звичайних позитивних якостей, які є у даної людини. Це повинні бути якості особистості, потрібні для інших людей.

І та й інша точки зору є почасти правильними, так як для лідера важливі і особливі якості, і відповідна для їх прояву життєва ситуація. Але, взята окремо, кожна з цих точок зору обмежена як в теоретичному, так і в практичному плані. З визнання цього ми і будемо виходити, пропонуючи різні рішення проблеми лідерства.

Перш за все з’ясуємо, хто і коли звертається з цього приводу в психологічну консультацію. Проблема нездатності бути лідером не є актуальною для людини до тих пір, поки йому не доводиться виконувати роль лідера. До підліткового віку проблема лідерства зазвичай не виникає, і молодший школяр рідко переживає з даного приводу.

Люди старшого віку можуть звертатися в психологічну консультацію з цього питання тоді, коли вони фактично вже виступають в ролі лідерів-організаторів будь-якої справи або керівників певного колективу. Приводом для їх звернення в психологічну консультацію зазвичай служать труднощі, що виникають в процесі керівництва людьми. У будь-якому з цих випадків людина, маючи виражену потребу бути лідером, разом з тим відчуває свою нездатність успішно справлятися з цією роллю. Йому здається, що у нього не все виходить, але він не в змозі точно і виразно сказати, чому це відбувається.

Серед усіх можливих випадків звернення до психологічної консультації з приводу лідерства (керівництва) можна, як типові, виділити наступні:

Випадок 1. Людині ще ніколи не доводилося, але належить виступити в ролі лідера. Він, однак, побоюється, що у нього не все вийде так, як треба, і одночасно не знає точно, як себе слід вести в цьому випадку. Він звертається в психологічну консультацію для того, щоб отримати від психолога-консультанта слушні поради з даного приводу.

Випадок 2. Людина одного разу вже побував в ролі лідера, але це був для нього не цілком вдалий досвід життя. В даний момент часу людина знаходиться в стані розгубленості. Він не знає, чому у нього не все виходить, і погано уявляє собі, що робити далі, як виправити сформований стан справ.

Випадок 3. Людина вже має досить великий досвід виконання ролі лідера в різних колективах. Коли він тільки ще приступав до виконання ролі лідера, йому здавалося, що все буде добре. І, дійсно, спочатку все йшло чудово. Однак з часом він почав розуміти, що далеко не все у нього йде так гладко, як хотілося б і як здавалося раніше. Він намагався самостійно аналізувати свій досвід і помилки. Але не на всі питання знайшов задовольняють його відповіді. У зв’язку з цим він і звернувся в психологічну консультацію.

Випадок 4. Людина вже має великий і загалом досить вдалий досвід лідерства. У багатьох, пов’язаних з цим, проблемах він розібрався цілком самостійно. Однак деякі питання, що стосуються підвищення ефективності лідерства, у нього все ж залишилися, і для їх вирішення він звернувся до психолога-консультанта. Він хотів би обговорити їх з консультантом, розраховуючи на його професійну допомогу.

Розглянемо, як повинен вести себе психолог-консультант, які рекомендації він може дати клієнту в кожному з цих випадків окремо.

У першому випадку в результаті більш глибокого вивчення проблеми, з якою зіткнувся клієнт, нерідко виявляється, що його побоювання з приводу того, що з лідерством у нього не все виходить, не повністю є обгрунтованими. Реальне включення клієнта в процес виконання ролі лідера, отримання ним першого досвіду лідерства переконує як його самого, так і психолога-консультанта в тому, що багато з особистісних якостей і форм поведінки, необхідні хорошому лідеру, у нього є. Тому завдання консультанта в даному випадку зводиться до того, щоб переконати з фактами в руках клієнта в тому, що у нього вже є багато чого з того, що необхідно хорошому лідеру.

Але цього недостатньо. Важливо ще підказати клієнту, як уникнути можливих помилок, пов’язаних з лідерством, в майбутньому і виробити у себе особистісні якості, освоїти форми поведінки, яких йому в даний момент бракує.

Відзначимо в цьому зв’язку типові помилки, які може здійснювати початківець лідер і про які психологу-консультанту слід його заздалегідь попередити.

Перша така помилка полягає в тому, що початківець лідер або бере на себе занадто багато, невластивих йому по лідерській ролі, обов’язків, або, навпаки, все передає іншим, в тому числі і свої прямі, лідерські обов’язки. Він або починає сам робити те, що повинні робити підлеглі, або тільки командує, повністю відсторонившись від справ, тільки вимагаючи, але реально не допомагаючи своїм підлеглим.

Насправді роль хорошого лідера полягає в тому, щоб максимум того, що і без нього можуть робити підлеглі, передавати їм, залишаючи за собою тільки ті функції, з якими вони самі не в змозі впоратися. Крім того, хороший лідер в будь-якій справі і в будь-який момент часу повинен бути готовий прийти на допомогу своїм підлеглим, в тому числі в тій роботі, якою вони безпосередньо зайняті. А для цього він повинен бути компетентним практично у всіх питаннях, якіДоводиться вступати в спілкування. До тих пір поки його особисте прагнення змінити себе не буде підкріплюватися відповідними реакціями оточуючих людей, навряд чи можна буде розраховувати на успіх.

В даному випадку бажано дати клієнту зрозуміти, як він насправді виглядає з боку, тобто надати йому можливість побачити себе в реальних ділових взаєминах з людьми. Значну користь в цьому може принести техніка відеозапису, перегляд і коментування зроблених відеозаписів психологом-консультантом (відеозапис може включати в себе серію фрагментів з ділових контактів клієнта з різними людьми). Важливо підібрати для порівняння для відеозаписів такі моменти з ділового життя клієнта, в яких він проявляє себе з кращого і з гіршого боку.

Для практичної зміни характеру клієнта можна використовувати прийом, заснований на так званому анонімному систематичному отриманні зворотної інформації (зв’язку). Під нею в даному випадку розуміється регулярний, цілеспрямований збір людиною з самих різних, анонімних джерел інформації про те, як насправді оточуючі люди сприймають і оцінюють ділові риси характеру клієнта. Вельми корисною і, мабуть, найбільш ефективною в даному випадку може виявитися рекомендація клієнту пройти спеціальний тренінг ділового спілкування під керівництвом досвідченого практичного психолога.

При великих індивідуальних відмінностях, що породжують психологічну несумісність людей, проблема забезпечення нормальної ділової взаємодії між ними вирішується наступним чином: з’ясовується, в чому ці люди відрізняються один від одного і що їм заважає нормально взаємодіяти один з одним. Все це повинен усвідомити кожен з учасників ділового спілкування. Самого факту усвідомлення наявних індивідуальних відмінностей в більшості випадків буває досить для того, щоб кожен з учасників врахував їх і пристосувався до інших учасників.

Якщо це не допоможе, то психолог-консультант повинен буде підказати клієнту, як найрозумніше поводитися в діловому спілкуванні з тими людьми, які істотно відрізняються від нього по психології і поведінки. При цьому бажано запропонувати клієнту не один, а відразу кілька різних варіантів соціально-адаптивної поведінки і випробувати кожен з них під час психологічної консультації. Потім клієнт повинен буде застосувати всі ці способи поведінки в житті і визначити оптимальний для себе варіант. Таким зазвичай стає спосіб поведінки, який дозволяє людям успішно вирішувати ділові проблеми і зберігати при цьому хороші взаємини з діловими партнерами.

На заключному етапі психологічного консультування сам клієнт ділиться з психологом-консультантом своїми враженнями і далі, за порадою психолога-консультанта, вибирає і закріплює в своєму життєвому досвіді найбільш доцільні форми ділової міжособистісної поведінки.

нездатність клієнта бути лідером

Існує два різних теоретичних пояснення здатності або нездатності людини бути лідером для інших людей: харизматичне і ситуаційне.

Харизматичне пояснення лідерства засноване на переконанні, що лідером серед людей може стати далеко не кожна людина, а тільки той, хто володіє особливими, даними йому від природи, психологічними якостями лідера. Суть другого пояснення-ситуаційного-становить ідея про те, що для того, щоб стати лідером, не обов’язково володіти якими-небудь особливими якостями. Для цього цілком достатньо опинитися у відповідній життєвій ситуації, в обстановці, сприятливій для прояву звичайних позитивних якостей, які є у даної людини. Це повинні бути якості особистості, потрібні для інших людей.

І та й інша точки зору є почасти правильними, так як для лідера важливі і особливі якості, і відповідна для їх прояву життєва ситуація. Але, взята окремо, кожна з цих точок зору обмежена як в теоретичному, так і в практичному плані. З визнання цього ми і будемо виходити, пропонуючи різні рішення проблеми лідерства.

Перш за все з’ясуємо, хто і коли звертається з цього приводу в психологічну консультацію. Проблема нездатності бути лідером не є актуальною для людини до тих пір, поки йому не доводиться виконувати роль лідера. До підліткового віку проблема лідерства зазвичай не виникає, і молодший школяр рідко переживає з даного приводу.

Люди старшого віку можуть звертатися в психологічну консультацію з цього питання тоді, коли вони фактично вже виступають в ролі лідерів-організаторів будь-якої справи або керівників певного колективу. Приводом для їх звернення в психологічну консультацію зазвичай служать труднощі, що виникають в процесі керівництва людьми. У будь-якому з цих випадків людина, маючи виражену потребу бути лідером, разом з тим відчуває свою нездатність успішно справлятися з цією роллю. Йому здається, що у нього не все виходить, але він не в змозі точно і виразно сказати, чому це відбувається.

Серед усіх можливих випадків звернення до психологічної консультації з приводу лідерства (керівництва) можна, як типові, виділити наступні:

Випадок 1. Людині ще ніколи не доводилося, але належить виступити в ролі лідера. Він, однак, побоюється, що у нього не все вийде так, як треба, і одночасно не знає точно, як себе слід вести в цьому випадку. Він звертається в психологічну консультацію для того, щоб отримати від психолога-консультанта слушні поради з даного приводу.

Випадок 2. Людина одного разу вже побував в ролі лідера, але це був для нього не цілком вдалий досвід життя. В даний момент часу людина знаходиться в стані розгубленості. Він не знає, чому у нього не все виходить, і погано уявляє собі, що робити далі, як виправити сформований стан справ.

Випадок 3. Людина вже має досить великий досвід виконання ролі лідера в різних колективах. Коли він тільки ще приступав до виконання ролі лідера, йому здавалося, що все буде добре. І, дійсно, спочатку все йшло чудово. Однак з часом він почав розуміти, що далеко не все у нього йде так гладко, як хотілося б і як здавалося раніше. Він намагався самостійно аналізувати свій досвід і помилки. Але не на всі питання знайшов задовольняють його відповіді. У зв’язку з цим він і звернувся в психологічну консультацію.

Випадок 4. Людина вже має великий і загалом досить вдалий досвід лідерства. У багатьох, пов’язаних з цим, проблемах він розібрався цілком самостійно. Однак деякі питання, що стосуються підвищення ефективності лідерства, у нього все ж залишилися, і для їх вирішення він звернувся до психолога-консультанта. Він хотів би обговорити їх з консультантом, розраховуючи на його професійну допомогу.

Розглянемо, як повинен вести себе психолог-консультант, які рекомендації він може дати клієнту в кожному з цих випадків окремо.

У першому випадку в результаті більш глибокого вивчення проблеми, з якою зіткнувся клієнт, нерідко виявляється, що його побоювання з приводу того, що з лідерством у нього не все виходить, не повністю є обгрунтованими. Реальне включення клієнта в процес виконання ролі лідера, отримання ним першого досвіду лідерства переконує як його самого, так і психолога-консультанта в тому, що багато з особистісних якостей і форм поведінки, необхідні хорошому лідеру, у нього є. Тому завдання консультанта в даному випадку зводиться до того, щоб переконати з фактами в руках клієнта в тому, що у нього вже є багато чого з того, що необхідно хорошому лідеру.

Але цього недостатньо. Важливо ще підказати клієнту, як уникнути можливих помилок, пов’язаних з лідерством, в майбутньому і виробити у себе особистісні якості, освоїти форми поведінки, яких йому в даний момент бракує.

Відзначимо в цьому зв’язку типові помилки, які може здійснювати початківець лідер і про які психологу-консультанту слід його заздалегідь попередити.

Перша така помилка полягає в тому, що початківець лідер або бере на себе занадто багато, невластивих йому по лідерській ролі, обов’язків, або, навпаки, все передає іншим, в тому числі і свої прямі, лідерські обов’язки. Він або починає сам робити те, що повинні робити підлеглі, або тільки командує, повністю відсторонившись від справ, тільки вимагаючи, але реально не допомагаючи своїм підлеглим.

Насправді роль хорошого лідера полягає в тому, щоб максимум того, що і без нього можуть робити підлеглі, передавати їм, залишаючи за собою тільки ті функції, з якими вони самі не в змозі впоратися. Крім того, хороший лідер в будь-якій справі і в будь-який момент часу повинен бути готовий прийти на допомогу своїм підлеглим, в тому числі в тій роботі, якою вони безпосередньо зайняті. А для цього він повинен бути компетентним практично у всіх питаннях, якіВін особисто довіряє.

Запропонувати клієнту вислухати заперечення тих людей, чия думка він сам ставить під сумнів і чиєму впливу активно чинить опір.

Запропонувати клієнту самому виявити і об’єктивно оцінити як позитивні, так і негативні наслідки того, що пропонує він сам, і що радять йому зробити інші люди.

У тому випадку якщо клієнт, не прислухаючись до думки інших людей, майже завжди прагне робити все по-своєму, з клієнтом в психологічній консультації потрібно попрацювати інакше. По-перше, слід попросити клієнта розумно пояснити, чому він настільки часто відкидає пропозиції інших людей. По-друге, бажано, щоб клієнт довів, що те, що він пропонує сам, краще, ніж те, що пропонують інші люди. При цьому клієнт повинен продемонструвати вміння бачити раціональне зерно в тому, що пропонується іншими людьми. Якщо він тільки критикує їхні пропозиції, то це означає, що він підходить до оцінки думок інших людей явно упереджено.

Якщо виявиться, що у всіх ситуаціях клієнт воліє брати на себе роль лідера і уникає підкорятися іншим, то, перш за все, бажано буде уважно розібратися в тому, чому він це робить. Цілком ймовірно, що суть справи полягає в його законлексованності або в надмірно завищеною самооцінці. В такому випадку необхідно буде зайнятися корекцією особистості клієнта.

Цілком може виявитися, що у клієнта просто не вистачає потрібних спеціальних умінь і навичок, необхідних для підпорядкування

шпаргалка з соціальної психології челдишова надія борисівна

36. Психологія міжособистісних відносин

Міжособистісні відносини – це сукупність зв’язків, що складаються між людьми у формі почуттів, суджень і звернень один до одного.

Міжособистісні відносини включають:

1) сприйняття і розуміння людьми один одного;

2) міжособистісна привабливість (тяжіння і симпатія);

3) взаємодія і поведінка (зокрема, рольова).

Компоненти міжособистісних відносин:

1) когнітивний компонент-включає в себе всі пізнавальні психічні процеси: відчуття, сприйняття, уявлення, пам’ять, мислення, уяву. Завдяки цьому компоненту відбувається пізнання індивідуально-психологічних особливостей партнерів по спільній діяльності і взаєморозуміння між людьми. Характеристиками взаєморозуміння є:

А) адекватність-точність психічного відображення сприйманої особистості;

Б) ідентифікація-ототожнення індивідом своєї особистості з особистістю іншого індивіда;

2) емоційний компонент-включає позитивні або негативні переживання, що виникають у людини при міжособистісному спілкуванні з іншими людьми:

А) симпатії або антипатії;

Б) задоволеність собою, партнером, роботою і т. Д.;

В) емпатія – емоційний відгук на переживання іншої людини, який може проявлятися у вигляді співпереживання (переживання тих почуттів, які відчуває інший), співчуття (особистісного ставлення до переживань іншого) і співучасті (співпереживання, супроводжуване сприянням);

3) поведінковий компонент-включає міміку, жестикуляцію, пантоміміку, мова і дії, що виражають відносини даної людини до інших людей, до групи в цілому. Він відіграє провідну роль в регулюванні взаємин.

Ефективність міжособистісних відносин оцінюється за станом задоволеності-незадоволеності групи та її членів.

Види міжособистісних відносин:

1) виробничі відносини-складаються між співробітниками організацій при вирішенні виробничих, навчальних, господарських, побутових та ін.проблем і припускають закріплені правила поведінки співробітників по відношенню один до одного. Поділяються на відносини:

А) по вертикалі-між керівниками і підлеглими;

Б) по горизонталі – відносини між співробітниками, що мають однаковий статус;

В) по діагоналі – відносини між керівниками одного виробничого підрозділу з рядовими співробітниками іншого;

2) побутові взаємини – складаються поза трудової діяльності на відпочинку та в побуті;

3) формальні (офіційні) відносини – нормативно передбачені взаємини, закріплені в офіційних документах;

4) неформальні (неофіційні) відносини-взаємини, які реально складаються при взаєминах між людьми і проявляються в перевагах, симпатіях або антипатіях, взаємних оцінках, авторитеті і т. Д.

На характер міжособистісних відносин впливають такі особистісні особливості як стать, національність, вік, темперамент стан здоров’я, професія, досвід спілкування з людьми, самооцінка, потреба в спілкуванні та ін.

Етапи розвитку міжособистісних відносин:

1) етап знайомства-перший етап-виникнення взаємного контакту, взаємного сприйняття і оцінки людьми один одного, що багато в чому обумовлює і характер взаємин між ними;

2) етап приятельських відносин-виникнення міжособистісних відносин, формування внутрішнього ставлення людей один до одного на раціональному (усвідомлення взаємодіючими людьми достоїнств і недоліків один одного) і емоційному рівнях (виникнення відповідних переживань, емоційного відгуку і т. Д.);

3) товариські відносини-зближення поглядів і надання підтримки один одному, характеризуються довірою.

з книги екзистенціальна психотерапія автора ялом ірвін

з книги як ставитися до себе і людей, або практична психологія на кожен день автора козлов микола іванович

Орієнтирв розумінні міжособистісних відносин свій страх ізоляції індивід зазвичай намагається послабити за допомогою міжособистісних контактів: він потребує присутності інших, щоб затвердити своє існування; прагне бути поглиненим іншими, що представляють собою в його

з книги секс в сім’ї і на роботі автора литвак михайло юхимович

Частина 3. Ти та я, та ми з тобою (психологія міжособистісних

автора мельникова надія анатоліївна

3.3. Методи корекції міжособистісних і сексуальних відносин формування їх йшло поступово. Спочатку я працював тільки з хворими неврозами традиційними способами: ліки, гіпноз, аутогенне тренування та ін. Хворим ставало легше, але через 2-3 місяці вони

з книги психологічні основи педагогічної практики: навчальний посібник автора корнєва людмила валентинівна

26. Методи оцінки міжособистісних відносин в малій групі виділяють три основних напрямки в дослідженні малих груп: 1) соціометричне;2) соціологічне;3) школа «групової динаміки». Американський психолог д. Морено, розглядаясовокупність емоційних

з книги чому я відчуваю, що відчуваєш ти. Інтуїтивна комунікація і секрет дзеркальних нейронів автора бауер йоахім

Глава 4 діагностика міжособистісних відносин

з книги соціальна психологія автора почебут людмила георгіївна

Вивчення міжособистісних відносин в класі для доповнення психологічних даних про клас як інтегральної спільності (»єдиний соціальний організм») треба з’ясувати структуру міжособистісних відносин за симпатіями в ньому, скориставшись класичним соціометричним

з книги юридична психологія [з основами загальної та соціальної психології] автора єнікєєв марат ісхакович

Значення міжособистісних відносин

з книги психологія етнічного спілкування автора резніков євген миколайович

Глава 12 реалізація міжособистісних і соціальних відносин в спілкуванні найбільша розкіш – людське спілкування. Антуан де сент-екзюпері вся сукупність відносин реалізується в спілкуванні, тобто в акті комунікації, причому слово» комунікація » в англійській мові

з книги перевал в середині шляху [як подолати кризу середнього віку і знайти новий сенс життя] автора холліс джеймс

§ 5. Психологія спілкування і міжособистісних відносин спілкування-соціальна взаємодія між людьми за допомогою знакових систем з метою трансляції (передачі) суспільного досвіду, культурної спадщини та організації спільної діяльності.»людина-це вузол зв’язку», —

з книги шпаргалка з соціальної психології автора челдишова надія борисівна

4.2. Динаміка міжособистісних відносин в різних етносах в сша набула широкого поширення соціальна «теорія проникнення», що базується на теорії обміну, що включає чотири стадії розвитку міжособистісних відносин (орієнтація, пробний афективний обмін,

з книги шпаргалка по загальнійПсихології автора резепов ільдар шамільевич

On relationship (психологія міжособистісних відносин) bertine, eleanor. Close relationships: family, friendship, marriage. Toronto: inner city books, 1992.sanford, john. The invisible partners: how the male and female in each of us affects our relationships. New york: paulist press, 1980.sharp, daryl. Getting to know you: the inside out of relationship. Toronto: inner city books,

з книги важкі люди. Як налагоджувати добрі стосунки з конфліктними людьми автора макграт хелен

37. Форми міжособистісних відносин позитивні міжособистісні відносини (»на зустріч людям»): 1) любов — найбільш складний тип міжособистісних відносин, що виражається у високому ступені емоційного позитивного ставлення до об’єкта, який виділяється серед інших і

з книги становлення особистості.погляд на психотерапію автора роджерс карл р.

22. Поняття спілкування і міжособистісних відносин серед факторів, що формують особистість, в психології виділяють працю, спілкування і пізнання. Спілкування-зв’язок між людьми, в ході якої виникає психічний контакт, що виявляється в обміні інформацією, взаємовплив,

з книги автора

Нестабільність міжособистісних відносин для відносин характерне чергування крайнощів – від ідеалізації до повного знецінення. У подібних ситуаціях такі люди надзвичайно швидко розчаровуються у своїх обранцях, які, як їм здається, не виправдовують їх

з книги автора

Попередня формулювання загального закону міжособистісних відносин минулого літа я розмірковував над теоретичною проблемою, яка давно мене мучило: чи можливо сформулювати в одній гіпотезі всі елементи відносин, які сприяють або, навпаки, не

Почуття і емоції в міжособистісних відносинах

До проблеми міжособистісних стосунків у групі можна підходити з різних сторін. Можна досліджувати форму цих відносин, їх вплив на особистість, на обстановку в групі. І всі ці аспекти міжособистісних відносин важливі для сучасної практики.

Внутрішньогрупові відносини мають і структуру. Вони можуть визначатися як людини, його позицією в системі формальних відносин, так і почуттями, які люди відчувають один до одного в процесі спільної діяльності.

Почуття як показник міжособистісних відносин розглядалося багатьма психологами (т. Шибутані, дж. Морено, а. Маслоу, к. Роджерс та ін).

Люди поводяться відповідно до норм. Але почуття визначають особливості, регулюють поведінку.

— це стійкі переживання, які пов’язані з . Вони направляють взаємні орієнтації людей. Почуття відрізняються від емоцій — суб’єктивних реакцій на вплив внутрішніх і зовнішніх факторів. Почуття стійкіше емоцій .

Почуття мають певні соціальні функції . Соціальні функції почуттів визначають готовність людини до певного способу поведінки в конкретній ситуації.

Пізнавальна функція почуттів пов’язана з осягненням значущості даної події для самої людини.

Мобілізаційна функція почуттів проявляється в готовності людини діяти певним чином. Почуття визначають загальний енергетичний рівень діяльності людини.

Інтегративно-захисна і попереджувальна функції забезпечують вибір напрямку діяльності, орієнтування в ситуаціях і відносинах.

Не всі міжособистісні відносини супроводжуються почуттями. Людина може і не відчувати ніяких почуттів по відношенню до іншого.

Якщо почуття вступають в протиріччя з суспільними нормами, то людина часто не усвідомлює їх. Проблема деяких людей полягає в тому, що вони не зовсім розуміють, які саме почуття відчувають в тій чи іншій ситуації, якщо на усвідомлюваному і неусвідомлюваному рівні почуття не збігаються.

Людина прагне уникнути негативних переживань в групі.

Механізми психологічного захисту

Механізми психологічного захисту діють на підсвідомому рівні і являють собою систему регуляції особистості, спрямовану на усунення негативних переживань.

Нормативний рівень психологічного захисту є у кожної людини. Існують індивіди, у яких дія психологічного захисту є надмірним.

Крім психологічного захисту виділяють такі специфічні порушення при переживанні людиною відносин в групі: емоційне застрявання і експлозівность. Емоційне застрявання являє собою стан, при якому виникла афективна реакція фіксується на тривалий час і впливає на думки і поведінку. Наприклад, пережита образа надовго» застряє » у злопам’ятної людини. Експлозівность-підвищена збудливість, схильність до бурхливих проявів афекту, неадекватна за силою реакція.

У будь-який , що існує відносно тривалий період часу, можна спостерігати емоційні переваги. Американський психолог дж. Морено, розглядаючи сукупність переваг членів групи, розробив всесвітньо відому теорію соціометрії. Морено вважав, що психологічна комфортність людини залежить від його положення в неформальній структурі відносин в малій групі. Соціометрична структура групи являє собою сукупність супідрядних позицій членів групи в системі міжособистісних відносин.

Система міжособистісних відносин

Система міжособистісних відносин включає в себе сукупність симпатій і антипатій, переваг і відкидань всіх членів групи.

Соціометричний статус

Кожен індивід в групі має свій соціометричний статус , який може бути визначений як сума переваг і відкидань, одержуваних від інших членів. Соціометричний статус може бути більш високим або низьким в залежності від того, які почуття відчувають інші члени групи по відношенню до даного суб’єкта — позитивні або негативні. Сукупність всіх статусів задає статусну ієрархію в групі .

Найбільш високостатусними вважаються так звані соціометричні зірки — члени групи, що мають максимальну кількість позитивних виборів при невеликій кількості негативних виборів. Це люди, до яких звернені симпатії більшості або, принаймні, багатьох членів групи.

Далі йдуть високостатусні, середньостатусні і низькостатусні члени групи, що визначаються за кількістю позитивних виборів і не мають великого числа негативних виборів. Є групи, в яких немає соціометричних зірок, а є тільки високо -, середньо -, низькостатусні.

На нижчому щаблі міжгрупових відносин знаходяться ізольовані — суб’єкти, у яких відсутні будь-які вибори, як позитивні, так і негативні. Позиція ізольованої людини в групі-одна з найбільш несприятливих.

Знедолені — це такі члени групи, які мають велику кількість негативних виборів і малу кількість переваг. На останньому щаблі ієрархічної драбини соціальних переваг знаходяться нехтувані або ізгої — члени групи, які не мають жодного позитивного вибору при наявності негативних.

Часто позицію соціометричної зірки розглядають як позицію лідера. Це не зовсім вірно, оскільки лідерство пов’язане з втручанням у процес дії, а соціометричний статус визначається почуттями . Можна зустріти суб’єктів, які є одночасно і соціометричними зірками і лідерами, але таке поєднання рідко зустрічається. Людина часто втрачає симпатії оточуючих, стаючи лідером. Соціометрична зірка викликає добре ставлення, перш за все тому, що інші люди відчувають себе психологічно комфортно в присутності даної особистості. Що стосується лідера, то його соціально-психологічна функція пов’язана з управлінням.

Проблема поєднання в одній особі лідера і соціометричної зірки стоїть вкрай гостро як для самої людини, так і для групи в цілому. Іноді, в критичних соціальних ситуаціях це може провокувати деякі тенденції фанатичної поведінки членів групи. У звичайній родині ролі можуть розподілятися наступним чином: батько — лідер, мати — соціометрична зірка. Високостатусні, середньостатусні і низькостатусні члени групи складають зазвичай її більшість.

Ізольовані, знедолені і нехтувані члени групи входять до групи ризику за критеріями міжособистісних відносин. Слід звернути особливу увагу на позицію ізольованої людини. У багатьох випадках вона виявляється більш несприятливою, ніж позиція знедоленого або навіть нехтуваного. Негативне ставлення до людини в групі є більш сприятливим соціальним фактором, ніж відсутність будь-якого ставлення, оскільки негативний стимул краще, ніж його відсутність. Іноді перехід людини з позиціїНехтуваного в позицію ізольованого вважається великим покаранням. Відомий феномен впливу бойкоту-припинення відносин з людиною, відсутності реагування на його слова і вчинки і проявів різних почуттів по відношенню до нього. При бойкоті людина виявляється не в позиції нехтуваного, до якого спрямовані негативні почуття оточуючих, а в позиції ізольованого, до якого оточуючі абсолютно байдужі. Зміна соціометричного статусу члена групи-важлива проблема. Статус людини часто являє собою відносно стійку величину. Однак з точки зору розвитку особистості незмінність соціометричного статусу розглядається як фактор ризику, навіть якщо це високий статус.

Необхідність зміни соціометричного статусу диктується потребами людини виробляти гнучкі стратегії поведінки для соціальної адаптації в різних групах. Тому доцільно пройти через різні статуси. Складність проблеми полягає також і в тому, що люди по-різному сприймають і ставляться до свого статусу. Більшість має уявлення про те, який статус вони займають в первинній групі. Середньостатусні члени групи, як правило, сприймають своє становище адекватно. Але крайні статусні категорії внаслідок дії психологічних захистів часто сприймають ставлення інших людей до себе неадекватно. Найчастіше саме соціометричні зірки і нехтувані члени групи не усвідомлюють свого становища в системі міжособистісних відносин в групі.

Стійкість социометрического статусу визначається багатьма факторами, серед яких виділяють наступні:

• зовнішній вигляд (фізична привабливість, провідна модальність міміки, оформлення зовнішності, невербальна мова);
• успіхи у провідній діяльності;
• деякі властивості характеру і (толерантність, товариськість, прихильність, низька тривожність, стабільність нервової системи та ін.);
• відповідність цінностей індивіда цінностей групи, членом якої він є;
• становище в інших соціальних групах.

Щоб змінити статус людини в групі, іноді досить тільки попрацювати з тим чи іншим фактором статусу.

Взаємність емоційних уподобань

Знання соціометричного статусу не дає повної інформації про становище людини в системі міжособистісних відносин. Необхідно знати і про таке явище, як взаємність емоційних переваг членів групи. Навіть соціометрична зірка буде відчувати себе неблагополучно, якщо її вибір не має взаємності. І навпаки, нехтуваний член групи може відчувати себе цілком благополучно, якщо його вибір виявився взаємним. Чим більше взаємних виборів має член групи, тим більш стабільним і сприятливим буде його становище в системі міжособистісних відносин. Групи значно розрізняються між собою за взаємністю вибору їх членів. Якщо в групі мало взаємних виборів, то в ній буде слабка узгодженість дій і емоційна незадоволеність її членів міжособистісними відносинами.

Міжособистісні відносини в групі включають відносини міжособистісного переваги.

Мала група ділиться на мікрогрупи, і чим більше мала група, тим більша кількість мікрогруп в ній існує. Кожна мікрогрупа має свою соціометричну структуру. Часто мікрогрупа являє собою компанію друзів, що мають спільні інтереси. Іноді об’єднання людей в мікрогрупи може бути викликано іншими причинами, наприклад, приналежністю до певного соціального шару і т .д.

Виявлення системи відкидань в групі необхідно для прогнозу її дій в ситуації. Відкидання в групі можуть бути згруповані в три типи.

Перший тип — нормативний, що свідчить про благополуччя відносин в цілому, коли відкидання яскраво не виражені, немає осіб, які отримали велику кількість негативних виборів, і всі відкидання розподілені відносно рівномірно. Немає і людей, у яких відкидання переважали б над уподобаннями.

Другий тип — поляризація відкидань, при якій виділяють дві основні мікрогрупи, що відкидають один одного.

Третій тип — найбільш несприятливий для групи, коли знедоленим буде тільки один, який виступає в якості відповідача за всі непорозуміння, так званий «стрілочник». Іноді в групі негативне ставлення до однієї людини з боку більшості може бути цілком виправдано. Однак такі випадки розглядаються як виняткові. Якщо ж група вибирає» стрілочника » завжди, то можна зробити висновок про несприятливий характер міжособистісних відносин в ній. Навіть якщо відкидається покине групу, буде знайдений новий «винуватий» на відповідну роль.

Групові звички в системі міжособистісних відносин формуються точно так же, як і будь-які інші групові дії.

Звичка відноситься до форми соціального контролю і направляє поведінку конкретних людей і групи в цілому.

Найважливішими характеристиками системи внутрішньогрупових переваг виступають: соціометричний статус, взаємність вибору, наявність стійких груп міжособистісних переваг і система відкидань. Незважаючи на рівну значимість всіх характеристик, особлива увага приділяється статусу суб’єкта. Це обумовлено тим, що, по-перше, статус має відносну соціальну стійкість, і суб’єкт часто переносить його з однієї групи в іншу. По-друге, саме динаміка статусної ієрархії тягне за собою і відповідні зміни в системі відкидань і відносинах між мікрогрупами. Крім того, розуміння людиною свого статусу в системі міжособистісних відносин робить істотний вплив на самооцінку особистості.

тема 3. Проблема спілкування і міжособистісних
Відносин в соціальній психології

(в психології) — фіксоване за якою-небудь ознакою
Взаєморозташування суб’єктів, об’єктів та їх властивостей.
У російській науково-психологічній мові цей термін
З’явився після робіт
, який,
Виокремивши в людині ендопсихіку як внутрішню
Сторону психічного і екзопсихіку як його зовнішню
Сторону, представив останню у вигляді системи
Відносин суб’єкта до дійсності
Розкриваючи сутність поняття «ставлення» в психології,
Вказував на те, що психологічний
Сенс відносини полягає в тому, що воно
2
. Формування відносин в
Структурі особистості людини відбувається в результаті
Відображення ним на свідомому рівні сутності тих
Соціальних об’єктивно існуючих відносин
Суспільства в умовах його макро — і мікробітія, в якому
Він живе.

3
Явищами і
Властивість
У його ставлення до
Інших об’єктів,
Явищам, властивостям
(наприклад, будь-який закон
Як сутнісне
Відношення між
Явище)
(наприклад, ставлення
Суб’єкта до політичної
Системі)

«соціальний контекст»
Як вся сукупність реальних відносин
Особистості з зовнішнім світом включає в себе:
В. Н. Мясищев
Громадський
Відносини
4
Міжособистісний
(психологічний)
Відносини

різноманітні зв’язки,
Виникають
А також
,
Вони
Соціальний
5
,
,
Що надаються людьми один на
Друга в процесі спільної
Діяльності та спілкування.
Психологічні

Суспільні та міжособистісні відносини

характеризують
Ж
Відносини
Або відносини, що складаються
Поміж
Різний
(індивід,
Особистість)
Складовими дане суспільство
(суспільні відносини мало пов’язані з
Емоціями окремих людей і існують як би відносно незалежно
Від них)
(завше
Пов’язані з емоціями, пережитими
Конкретними людьми)
(люди «включаються» в
Ці відносини, що існують поза ними)
(вони виражають внутрішній світ людини, і їх джерело знаходиться в самій людині)
Суспільні відносини описуються
Через поняття
6
Міжособистісні відносини характеризуються за допомогою термінів

Громадські та міжособистісні відносини

вперше поставила і вирішила в соціальній психології
Питання про співвідношення суспільних (соціальних) і
Психологічних (міжособистісних) відносин, виділивши
Наступний
:
Галина михайлівна
Андрєєва
Зміст розкривається і обговорюється
У соціальних науках, в тому числі в
Соціологія
7
Виступають в якості предмета
Дослідження саме в соціальній
Психології

–
Андрєєва
Галина
Михайлівна
8
Міжособистісні відносини виникають
Всередині кожного виду громадських
Відносини. Вони представляють єдине
Ціле, не існує чистих суспільних відносин, вони переломлюються
Через міжособистісні, тому людина
Разом
Виступати
І
Як
Виконавець безособової соціальної
Ролі, і як неповторна людська
Особистість,
Що
Реалізувавши
Через

Міжособистісні відносини як форма прояву суспільних відносин

саме тут і стикаються безпосередньо соціальне і психологічне.
Тому для соціальної психології постановка цієї проблеми має першорядне значення
9

Міжособистісні відносини як форма прояву суспільних відносин

–
(ідеологічні, політичні,
Соціальні, економічні та ін.
— суспільно необхідний вид
Соціальної діяльності та спосіб поведінки
— положення людини в
Системі групових зв’язків, яке визначається
Індивідуальними психологічними
Особливостями особистості.
Виконання певної міжгрупової ролі
Визначає статус людини в групі
10 2 міжособистісні відносини як форма прояву суспільних відносин

–
(ідеологічні, політичні,
Соціальні, економічні та ін.
,
Тобто в процесі безпосереднього
Спілкування виникають певні
Емоційні прояви
Різної інтенсивності
11 2 міжособистісні відносини як форма прояву суспільних відносин

–
(ідеологічні, політичні,
Соціальні, економічні та ін.
Відносини між малими групами можуть
Будуватися як
Розрізняють три рівні емоційного
Прояв:
Внутрішньогруповий
Фаворитизм
–
Свого
Група
Оцінюється її членами як більш приваблива
(краща), ніж інші групи
Афект
Міжгрупова
Дискримінація
Ставлення до чужої групи.
Міжгрупове співробітництво
12
–
Ворожий
Емоція
Почуття

Почуття

кон’юнктивні
Почуття
Дизъконъюнктивные
Почуття
Відносяться різного роду почуття
У кожному випадку такого ставлення
Інша сторона виступає
,
По відношенню до якого демонструється
Готовність до співпраці,
До спільних дій і т. Д.
Інша сторона виступає
,
Може бути навіть як фрустрирующий об’єкт,
По відношенню до якого не виникає
Бажання до співпраці і т. Д.
Метод соціометрії
Позиція кожного члена групи в системі
Її міжособистісних відносин
13
Дж. Морено

офіційні
Неофіційний
14
Первинний
Діловий
Вторинний
Особистий
Керівництво
Раціональний
Підпорядкування
Емоційні

Класифікація міжособистісних взаємин

взаємини між людьми,
Які встановлені і
Підтримуються офіційно,
15
Які не носять офіційного
Характеру (не регулюються
Правовими актами)

Класифікація міжособистісних взаємин

офіційні
Неофіційний
16
Первинний
Діловий
Вторинний
Особистий
Керівництво
Раціональний
Підпорядкування
Емоційні

Класифікація міжособистісних взаємин

відносини між людьми, які
Виникати
(справою, яка їх
Об’єднує) або з її приводу
Взаємовідносини засновані не на
Почуттях, а на відповідальності і
Зобов’язаннях, які люди
Беруть на себе в спільній
Діяльності, або на обов’язках,
Які покладаються на них
17
Відносини між людьми, які
В основі особистих
Взаємовідносин лежать
Почуття, які люди
Відчувають по відношенню
Один до одного

Класифікація міжособистісних взаємин

офіційними і діловими взаєминами
18
Лікар за посадою
Зобов’язаний ставитися до
Хворому з увагою
І повагою
Це його ставлення буде
, але не діловим
Люди можуть вступати
Один з одним в ділові
Взаємини,
Суперечать закону
Це його ставлення буде
, але не офіційним

Класифікація міжособистісних взаємин

офіційні
Неофіційний
19
Первинний
Діловий
Вторинний
Особистий
Керівництво
Раціональний
Підпорядкування
Емоційні

Класифікація міжособистісних взаємин

взаємини, які
Засновані на розрахунку і розумі,
,
Яку вступають в них люди
Можуть принести або приносять
Один одного
20
Відносини, засновані на
,
На їх особистому, індивідуальному
Сприйнятті оточуючих

Класифікація міжособистісних взаємин

офіційні
Неофіційний
21
Первинний
Діловий
Вторинний
Особистий
Керівництво
Раціональний
Підпорядкування
Емоційні

Класифікація міжособистісних взаємин

відносини між людьми, що мають
Різний соціальний статус,
Займають різні посади в
Деякої організації (групі,
Колективі) або різне положення
В суспільстві
22
Взаємини між людьми,
В які вони вступають як цілком
Рівноправні, незалежні люди,
Які лише узгодять, координують
Свої дії один з одним, але не
Залежать один від одного і не підкоряються
Один одному

Класифікація міжособистісних взаємин

офіційні
Неофіційний
23
Первинний
Діловий
Вторинний
Особистий
Керівництво
Раціональний
Підпорядкування
Емоційні

Класифікація міжособистісних взаємин

основні, базові,
,
Засновані на сильних, глибоких
Емоційних зв’язках, існуючих
Між цими людьми, на почутті
Особистої прихильності або відданості
Один одного
24
, що характеризуються
Обмеженим досвідом взаємодії
Людей один з одним і відсутністю
Чітких правил взаємодії

Види соціальних контактів

діяльність
Спілкування
Результатом діяльності є
Звичайне
Підсумком спілкування стає
.
,
Продукту (наприклад, формулювання
Думки, ідеї, висловлювання).
Слід розглядати як взаємопов’язані
Сторони розвиваючої людини
25

спілкування-вид
Людський
Діяльність
Спілкування –
Людський
Діяльність
26
Спілкування –
Суб’єктів

Підходи до вивчення проблеми спілкування

Борис
Федорович
Леонтьєв
Олексій
Миколайович
Леонтьєв
Олексій
Олексійович
27
І діяльність –
Буття людини, її способу життя
(б. М. Ломов, 1976)
Соціальний
Включено в будь-яку діяльність людини, тому
Діяльності, а діяльність –
Воно спілкування
(а. Н. Леонтьєв, 1975)
— це

Соціологічна концепція спілкування

обґрунтовує
Спілкування як
Припускати
Глибокий аналіз
Формувати
Методологія
Розуміння
Суспільства і
Або
Соціальний
Структури суспільства,
Соціальної групи в
28
Процесами спілкування.
Як важливого
Фактора соціального
Виробництва особистості

Психологічна концепція спілкування

спілкування
Визначати
Психологічний
Аналіз спілкування
Як
І
Розкривати
Його здійснення.
Як
Необхідний для
Реалізації інших
Видів діяльності
Особистість.
Спосіб організації діяльності
29
Спілкування
Розглядати
Як найважливіша
Соціальний
, без
Реалізації якої
Сповільнюється, а іноді і
Припиняти
Формування
Особистість.
Задоволення потреби людини
В іншій людині, в живому контакті.

як особливий
;
Як специфічна соціальна
Як
;
Суб’єкт;
Як
;
Як
Як
;
Думками, почуттями і переживаннями;
Як істотний
, що передбачає
Будь-які форми спільної діяльності людей;
, породжується і
Підтримується різними формами людських відносин.
30

Особливості змісту поняття «спілкування» у вітчизняній психології

широкому сенсі
— взаємодія між
Головним чином безпосереднє.
«спілкування» використовується і
У вузькому сенсі
Людина,
Поняття
—
Складний
Багатоплановий
Породжуваний
Потреба
Спільної діяльності та
(«міжнаціональний обмін
Інформація,
Обмін
Дія,
Спілкування » „»спілкування культур»), тобто в плані більш сприйняття і розуміння партнера»
Широкому, ніж міжособистісний зв’язок між (короткий психологічний словник. М., 1998)
Людьми » » сучасний філософський словник. М., 1996)
«поняття „
Включає в
Двох або більше людей,
Себе
,
Обміні між ними інформацією
Оскільки соціальне ставлення-економічне, пізнавального або афективно-оціночного
Політичне чи ідеологічне
Характер»
І
(психологічний словник. М., 1996)
У безпосередньому або опосередкованому контакті
Між людьми » » б. Д. Паригін)
— обмін інформацією між людьми, їх
Взаємодія «» р. С. Немов)
31
«
— взаємодія людей, в якому
Відбувається обмін емоційно-чуттєвої
Раціональною інформацією та діяльністю » (в. М. Шепель)

Значення соціального спілкування

соціальне спілкування має таке значення
Соціальний
Спілкування
Спілкування відбувається
Психологічних зв’язків
. Посередництво
У складну систему соціально-
Відбуватися
, оскільки формування і прояв психічних якостей
Людини можливо тільки в його спілкуванні з іншими людьми
Спілкування за допомогою знакових систем
. Очевидна зв’язок ефективного спілкування з
Відповідними вміннями і навичками, культурою поведінки
32

33

Структура спілкування

Спілкування в ситуаціях
Безпосередній
Взаємодія
34
Перелік основних

Структура спілкування (рівні спілкування по б. Ф. Ломову)

ломов
Борис
Федорович
Рівень
Характеристика
Спілкування являє собою
З іншими людьми і
Соціальними групами і розглядається
Спілкування розглядається
Цілеспрямованих, логічно завершених
,
Які змінюються і в яких виявляються
Люди в процесі життєдіяльності на
Взаємодія охоплює
Партнера і
35
Акцент
Аналіз психічного
Розвитку індивіда
Протягом життя
Аналіз змістовних
Компоненти ситуацій
Спілкування (цілі,Динаміка,
Достатки)
Аналіз елементарних
Одиниць спілкування як
Взаємодія
Поведінкових актів

Структура спілкування рівні спілкування (або способи структурування часу) по е. Берну

ерік
Берн
36
Ритуал
Визначений порядок дій, яким
Здійснюється і закріплюється звичай
Для розваг
(перегляд телевізора, читання книг, танці та ін.)
Гра
Види діяльності, результатом яких не
Стає виробництво будь-якого продукту
Близькість
Інтимні стосунки
Діяльність
Специфічний вид активності людини,
Спрямований на пізнання і перетворення
Навколишнього світу

добрович
Анатолій
Борисович
Рівень
Рівень;
Рівень
Кожен з рівнів розглядається в
Контексті чотирьох фаз поведінки індивіда
1
Спрямованість на
Партнер
Взаємний
Спрямованість
2
Психічне
Відображення
Партнер
Взаємний
Відображення
3
Інформування
Партнер
Взаємний
Інформування
4
Спонукальний
Мотив
Взаємний
Відключення
Й рівень
Рівень
37
Зберігши
Зникли

Прибудова – як соціально-психологічний прийом

— соціально-психологічний прийом, що полягає
В активному і неординарному нав’язуванні відносин.
Нав’язування своєї
Домінантної ролі
Нав’язування своєї
Підпорядкованої ролі.
Нав’язування співпраці, інформаційного
Обміну, змагань
Оповідний
Інтонації, питання,
Раціональність,
Підкреслена повага і
Інше
.
38

Структура спілкування (рівні спілкування за особливостями діалогу)

добрович
Анатолій
Борисович
, а потрібний або заважає
Стратегія
Поведінка
39
Їм варто
Його слід

Структура спілкування (рівні спілкування за особливостями діалогу)

добрович
Анатолій
Борисович
Маска агресивності
40
Чи не накликати на себе гнів
Або насмішок інших

Структура спілкування (рівні спілкування за особливостями діалогу)

добрович
Анатолій
Борисович
41

Структура спілкування (рівні спілкування за особливостями діалогу)

добрович
Анатолій
Борисович
42

Структура спілкування (рівні спілкування за особливостями діалогу)

добрович
Анатолій
Борисович
Сприймати
Наблизитися
Людство
Як
: від дружби до можливості
До
Найвищий
Цінність
Духовність забезпечується не підбором тем
Для розмови, а
43

Структура спілкування

спілкування як складне
Системне і багаторівневе явище
Предметно-змістовний
Аспект
Складова
Динамічний
Аспект
Процес
(параметри часу)
Процес
Складова
Суб’єкт
Складова
44

Структура спілкування

об’єкта-порядок стійких зв’язків між
Елементами об’єкта дослідження, які забезпечують цілісність цього феномена,
Тотожність самому собі в процесі зовнішніх і внутрішніх змін
Підходи до проблеми структури спілкування
Спілкування в ситуаціях
Безпосередній
Взаємодія
45
Перелік основних

Структура спілкування-комунікації

комунікатор
Людина, яка
Передає повідомлення
Зміст
Повідомлення
Те, що передається
Комунікатором
Канал
Комунікація
Те, як або за допомогою чого
Здійснюється передача
Повідомлення
Адресат
Комунікація
Люди або аудиторія, якій
Надсилається повідомлення
Результат
Комунікація
Те, з яким ефектом передано
Відповідне повідомлення
46
Лассуелл,
Гарольд
(harold d. Lasswell)

Структура спілкування (г. М. Андрєєва)

андрєєва
Галина
Михайлівна
Обмін інформацією
Між індивідами
47
Процес сприйняття і
Пізнання партнерами
Один одного і
Установлення
На цій основі
Взаєморозуміння
Організація
Взаємодія
Між учасниками
Спілкування, тобто обмін
Не тільки знаннями,
Ідеями, а й

Аспекти вивчення спілкування (л. П. Буєва)

48
Буева
Людмила
Пантеліївна
Спілкування розглядається як
В ході якої здійснюється обмін інформацією
Спілкування аналізується
У процесі кооперації
Ідов
Розглядати
Спілкування вивчається
Виявлятися
Індивідів, а також аналізується
У буденній свідомості стереотипів поведінки
Спілкування описується
З одного боку, і посередник у функціонуванні
Різних знакових систем — з іншого
Спілкування розглядається
,

Структура спілкування

інформація,
Яка через
Спілкування
Передавати
Від людини
До людини
49
Те, заради чого
Людина вступає
В спілкування
З іншими людьми
Те, за допомогою чого
Воно реалізується

Види спілкування за змістом

50
Обмін предметами або
Продуктами діяльності
Обмін інформацією,
Знання
Люди впливають один на одного
Друга, розраховане на те, щоб
Привести один одного в певне
Фізичне або психічне
Стан
Обмін бажаннями, спонуканнями,
Цілями, інтересами або
Потреба
Обмін навичками та вміннями,
Який здійснюється в результаті
Спільної діяльності
Особистий
Організовується між людьми в
Зв’язку з виконуваною ними
Роботою або справою, яка їх
Цікавити
Інструментальний
Це
Спілкування, яке саме служить
Засобом задоволення структура общеніяоб’єкта-порядок стійких зв’язків між
Елементами об’єкта дослідження, які забезпечують цілісність цього феномена, тотожність
Самому собі в процесі зовнішніх і внутрішніх змін
Підходи до проблеми структури спілкування
Спілкування в ситуаціях
Безпосередній
Взаємодія
55
Перелік основних

Функції спілкування

спілкування виступає як найважливіше
У процесі
Будь-якої спільної діяльності.
Спілкування виступає як найважливіше
Людина
У процесі спілкування з іншими людьми
«
»
Себе
Міжособистісних відносин
Спілкування людини з самим собою (через внутрішню або
Зовнішню мову, побудовану за типом діалогу)
56

Функції спілкування

ломов
Борис
Федорович
Перший рівень
Другий рівень
Третій рівень
Людина
Але і
, що вступають у психологічний
Контакт
.
На цьому рівні спілкування реалізує цілі інформування, необхідного навчання та ін
(узгодження-не
Узгодження, порівняння поглядів і т. П.)
Не тільки моделі
, реагує на їх дії
57
57
,

Стратегії і тактики спілкування

під
Розуміють загальну схему дій учасників комунікативного
Процесу, загальний план досягнення мети, до якої прагнуть співрозмовники.
Чи досягається мета
Під час спілкування
Одним суб’єктом або
Обидві
58
Комунікативний
Установка –
Гуманістичні або
Маніпуляторний
Характер
Конструювання
Спілкування певне
Співвідношення
Між діалогом і
Монологом 1 міжособистісні відносини-досить багатогранний в психологічному плані процес, що передбачає і проходить свої драматичні періоди і етапи.

Слово розвиток означає » процес переходу з одного стану в інший, більш досконалий; перехід від старого якісного стану до нового якісного стану; від простого до складного, від нижчого до вищого» . В іншому значенні слово розвиток передбачає ступінь свідомості, освіченості, культурності .

В психологічній антропології, в. І. Слободчиков та о. В. Ісаєв (2000) пишуть, що категорія розвиток одночасно повинна утримувати поєднувати в собі три досить самостійних процесу:

● становлення – як дозрівання і зростання (відповідає переважно природно-природним структурам);

● формування, оформлення та вдосконалення (підходить до соціально-культурних структур);

● перетворення – як саморозвиток і зміна основного життєвого вектора (відповідає духовно-практичним структурам) .

Таким чином, під розвитком міжособистісних відносин будемо розуміти їх процесуальну сторону (формування і зміна). Крім того, розвиток відносин передбачає розвиток і їх суб’єктів, реалізацію основних життєвих процесів особистості: адаптації, саморегуляції, самоврядування, розвитку.

Розглянемо динаміку розвитку відносин в рамках трьох різних концепцій-концепції фільтрів у розвитку емоційних відносин л.я.гозмана, стадії розвитку відносин в. Н. Куніцин і співавт., концепції інтерактивного циклу контакту, що використовується в гештальт-терапії.

З точки зору л. Я. Гозмана (1987), розвиток міжособистісних відносин являє собою процес послідовного подолання фільтрів або бар’єрів. Перехід через бар’єр дозволяє партнерам просунутися від поверхневого знайомства до більш глибоких міжособистісних відносин. Кожен бар’єр відповідає певному етапу відносин. Глибоких стійких відносин можуть домогтися ті люди, які послідовно подолали всі бар’єри.

Л. Я .гозман (1987) виділяє три основні бар’єри або перешкоди, які необхідно подолати для розвитку і продовження емоційних відносин.

Перший бар’єр. він обумовлений закономірностями виникнення атракції (привабливості) партнерів один для одного на початковому етапі розвитку відносин. На цьому етапі партнер, що володіє певними характеристиками (зовнішність, схильність до кооперації і т. П.),Виступає в якості стимулу і оцінюється в залежності від соціальної цінності цих властивостей, параметрів ситуації взаємодії, стану і властивостей самої людини. При несприятливому поєднанні цих змінних атракція не виникає, спілкування не триває, і відносини далі не розвиваються.

Другий бар’єр. він являє собою вимогу певного рівня подібності між собою і партнером. Подібність установок діє і в початковий період знайомства в якості підстави для вибору партнера. Але пізніше ця подібність стає глибшою.

Основним завданням для проходження перших двох перешкод є забезпечення психологічної безпеки, створення комфортної і не тривожної ситуації, що гарантує певний рівень прийняття партнерів по спілкуванню .

Третій бар’єр . Це рольова відповідність, що має для кожної пари свій, суто індивідуальний характер. Подолання цього бар’єру можливо за допомогою включення партнерів по спілкуванню в спільну діяльність. Така можливість забезпечується поєднанням особистісних і поведінкових характеристик, що представляють собою рольове відповідність. Будувати прогнози з приводу проходження третього бар’єру досить важко. Це пояснюється тим, що в міру свого розвитку відносини набувають все більш унікальний характер, тому сформулювати загальні для всіх пар закономірності досить важко.

Безумовно, подолання бар’єрів є необхідною умовою сприятливості (задоволеності, гармонійності), або навпаки несприятливості, дисгармонійності міжособистісних відносин. Позицію л.я. Гозмана доповнимо функціями бар’єрів, характер яких також впливає на якість відносин.

Тому вважаємо правомірним, доповнити описану позицію наступним. Бар’єр в міжособистісних відносинах — «це зовнішні і внутрішні перешкоди, що чинять опір проявам життєдіяльності суб’єкта, його активності» . На особистісному рівні бар’єри виступають, як перешкоди, що перешкоджають задоволенню потреб людини, його устремлінь. Бар’єри фіксуються в психіці в емоційно-чуттєвої, потім когнітивної формі (знань, образів, понять). Р. Х. Шакуров (2001) виділяє такі функції бар’єрів:

· творча – включає в себе мобілізацію ресурсів суб’єкта для подолання опору середовища, що заважає задоволенню потреб; регулювання рухів (поведінки) з урахуванням характеру подоланих перешкод; розвиток – зміна внутрішніх умов в напрямку підвищення їх функціональних можливостей;

· гальмує – полягає в зупинці або пригніченні життєдіяльності людини по задоволенню його потреб;

· переважна – йде блокування задоволення важливих потреб і надання на особистість деструктивного, патогенного впливу.

Таким чином, розвиток відносин буде визначатися як характером самого бар’єру, так і функціями, якими він володіє. Ще одне питання, що залишається без відповіді-чи виступає бар’єр саме як бар’єр для кожного з партнерів або тільки для одного з них?

Розглядаючи подолання бар’єрів, як рушійну силу розвитку відносин, необхідно торкнутися проблеми їх «усвідомлення» саме як бар’єрів суб’єктами відносин. На наш погляд, конструктивний розвиток відносин можливо тільки в тому випадку, коли обидва суб’єкти усвідомлюють наявність бар’єру і мають бажання їх подолати. В іншому випадку — буде наростання напруженості, конфліктності у відносинах, аж до їх припинення.

Наступний підхід до розвитку відносин представлений в роботі в.н .куніцин і співавторів. Автори вважають, що міжособистісні відносини починаються – і припиняються-виділено мною-с. Д.) з міжособистісної події. Під ним розуміється » значуще для даної людини зміна в житті, ключову роль в якому грає інша людина, з яким вони знаходяться (або перебували) в безпосередньому контакті» . Ними виділяються наступні стадії розвитку відносин:

Стадія зближення, її основа – пошук і вибір партнера. В якості факторів міжособистісної атракції виступають: зовнішні дані (стать, вік, професія, манера поведінки і т.п.); вимога певної подібності між собою і партнером; можливість включення в спільну діяльність. На цій стадії відносини не набувають характеру міжособистісних. При несприятливому поєднанні описаних факторів атракції не виникає і спілкування не триває. Відповідно, відносини не набувають характеру міжособистісних.

Стадія близькості. її основа-становлення пари. Цей процес включає в себе наступні фази: люди починають частіше зустрічатися у все більш різноманітних ситуаціях; шукають суспільства один одного; стають більш відкритими один одному; починають розуміти точку зору і світогляд один одного; люди починають відчувати, що благополуччя кожного з них пов’язано зі стійкістю і надійністю їх взаємин; відносини починають розглядатися не тільки з точки зору сьогодення, але і майбутнього. Це рівень близьких, довірчих відносин.

Стадія диференціації. її основа-прагнення протиставити занадто великий прихильності свою самостійність, мати свої особливі інтереси, що не збігаються з інтересами партнера, думати більше про реалізацію своїх можливостей, ніж про партнерство. Тут в міжособистісних відносинах реалізується потреба в автономії, унікальності, неповторності суб’єктів відносин.

Стадія віддалення. Її основа-проведення кордону між я і ти, прагнення звільнитися від партнера, і, в кінцевому підсумку, розлучитися з ним. На цій стадії змінюються судження про поведінку один одного; взаємні оцінки партнерів стають нижче. Крайнім ступенем віддалення є уникнення контактів один з одним, почуття вичерпаності відносин.

Стадія розпаду відносин . В основі цієї стадії лежить припинення відносин. У цьому процесі виділяють (s. Duck, 1990) чотири стадії:

А) інтрапсихічна – проявляється тоді, коли людина вирішує, що він або вона не може виносити існуючих відносин. Увага зосереджена на поведінці іншого і оцінці тієї міри, до якої цю поведінку можна виносити, а коли терпінню настає кінець, необхідний розрив відносин;

Б) діадична – характерні періодично проходять з’ясування відносин між партнерами, експериментування зі своїми відносинами, активний пошук нових форм, схильність до фантазій про майбутнє;

В) соціальна-відбувається інформування значущих людей про намір розірвати відносини з метою заручитися їх підтримкою. Між партнерами відбувається постійний перехід від сварок до примирень, актуалізується сумнів і тривога з приводу свого майбутнього, страх самотності;

Г) фаза «обробки». Завдання цієї фази-поширення власної версії розпаду, самовиправдання, реінтерпретація того, що відбувається, з метою створення найбільш сприятливою і нетравмуючої історії емоційних відносин з колишнім партнером.

Однак і ця позиція не позбавлена недоліків. Найголовніший з них – чому останньою стадією розвитку відносин є їх розпад? якщо це так, то люди спочатку зустрічаються щоб розлучитися! але можливий і інший варіант розвитку-відносини можуть стати більш гармонійними, більш близькими, інтимними.

Наступний погляд на проблему розвитку відносин є в гештальт-підході , де порядок розвитку відносин називається міжособистісний цикл досвіду. на відміну від описаних вище позицій, тут описуються стадії міжособистісного контакту (акту взаємодії), проходження яких визначає характер взаємодії між людьми. Як пише е .і. Середа (2006), «такий поділ штучне, але воно дає розуміння того, що відбувається з відносинами на початку, середині і кінці взаємодії між двома партнерами».

Стадії міжособистісного циклу логічно і за змістом послідовно змінюють один одного. При цьому, кожна стадія містить в собі елементи всіх інших стадій. Міжособистісний цикл, включає в себе: усвідомлення, дія, контакт, дозвіл – завершення і вихід з контакту.

Стадія усвідомлення-перехід однієї людини до системи людей – парі (групі). Це початок відносин між партнерами, що передбачає взаємодію між ними, яке можливо в тому випадку, коли говорить людина висловлює вголос те, що очевидно для нього, але, можливо, неочевидно для інших. При цьому слухачеві необхідно докласти зусиль, сконцентрувати свою увагу, щоб не просто почути іншу людину, а й розібратися в його переживаннях. Результатом усвідомлення виступає спільний інтерес, потреба або бажання, які прагнуть задовольнити суб’єкти відносин.

Якщо усвідомлення відбувається рідко і носить епізодичний характер, то контакт буде поверхневим або епізодичним. Це означає, що суб’єкти відносин будуть постійноОбговорювати одні і ті ж проблеми, стикатися з одними і тими ж труднощами.

Стадія дії (енергії). бажання і наміри суб’єктів відносин проявляються найбільш ясно. На цій стадії формується цілісний образ спільної дії. Увага і енергія партнерів концентруються на цьому образі, а інші, менш значущі для них в даний момент інтереси або бажання розчиняються. На цій стадії необхідні сприйнятливість, інтерес до пропозицій, вміння давати і брати підтримку, гнучко переходити від серйозності до легкості у взаємодії один з одним.

Стадія контакту. контакт « «усвідомлення відмінностей (»нового «або» несхожого») на кордоні між внутрішнім і зовнішнім світом, що характеризується енергією (збудженням), посиленням участі, уваги до того, що проходить через кордон, і відхиленням від того, що неприйнятно». Контакт дає суб’єктам відносин відчуття взаємності, задоволеності, сприяє їх взаєморозумінню. Партнери здійснюють задумане, реалізують свої бажання і виконують досягнуті угоди.

На стадії контакту відносини або зміцнюються і поглиблюються, якщо реалізуються спільні інтереси і бажання, або розхитуються і згортаються, якщо спільні інтереси не задовольняються.

Стадія дозволу-завершення. суб’єкти відносин обговорюють те, що сталося з ними, висловлюють свої переживання, узагальнюють і закріплюють отриманий досвід. Чим сильніше почуття, інтерес і бажання, тим більше часу потрібно для цієї стадії. Цей етап дозволяє зберегти мінімум енергії, необхідний відносинам для подальшого розвитку. Якщо завершення контакту відбувається успішно, суб’єкти відносин можуть спокійно віддалитися один від одного, перш ніж виникнуть нові відчуття і нове усвідомлення. При такому віддаленні у них зберігається інтерес і симпатія один до одного.

Якщо завершення контакту проходить неуспішно-партнери або заперечують, або знецінюють отриманий досвід, тоді вони не можуть його використовувати. Результатом є або неможливість віддалення один від одного, або, віддаляючись, продовжують думати про те, що сталося. Незавершення циклу контакту ускладнює подальший розвиток відносин і навіть може привести до їх розриву.

Стадія виходу. це закінчення інтерактивного циклу. «у будь – якої людини повинна бути можливість не тільки контактувати з людьми, але і виходити з цього контакту-спочатку відчувати близькість, а потім «виходити» з неї» . Вихід дає можливість провести чіткі особистісні межі, утримуючи дистанцію між суб’єктами відносин для того, щоб кожен мав можливість відчути себе окремою, автономною особистістю.

Успішне проходження описаних стадій призводить до зрілих відносин, для яких властиво наступне.

1. Психологічні межі суб’єктів відносин стають чіткими і проникними. Внаслідок цього можливий їх хороший і вільний контакт.

2. Суб’єкти відносин примиряються з тим, що вони відрізняються один від одного, починають поважати це, підтримуючи відкрите вираження своїх почуттів і думок.

3. Суб’єкти відносин можуть розпізнавати перешкоди в процесі розвитку своїх відносин.

4. Суб’єкти відносин отримують навик підтримки один одного, проявляючи взаємний інтерес до почуттів і поглядів один одного, вчаться вирішувати скрутні ситуації.

Підводячи підсумок сказаному, відзначимо, що процесуальний план розгляду міжособистісних відносин необхідно розглядати крізь призму кризової теорії розвитку особистості (в.а. Ананьєв, 1999), згідно з якою розвиток міжособистісних відносин може йти двома шляхами.

Перший-спирається на аналогові зміни, з поступовим, плавним, повільним або швидким переходом з одного рівня на інший (за принципом реостата – зміни вздовж континууму).

Другий варіант розвитку міжособистісних відносин являє собою дискретний шлях; розвиток пов’язаний з виникаючими у відносинах між людьми кризами .

Відповідно, розвиток міжособистісних відносин передбачає наявність нормативних і ненормативних криз, особливості подолання яких визначатимуть їх характер.

Як вказує в .а. Ананьєв (1999) прикладами нормативних криз можуть бути сімейні кризи, як-то: дошлюбний період, вступ у шлюб, вагітність, народження дитини, догляд дорослої дитини з сім’ї, догляд одного з подружжя з сім’ї (розлучення або смерть одного з подружжя). Така нормативність полягає в тому, що ці події відбуваються зазвичай (але як показує життєвий досвід, не завжди), в певному віці і мають певний зміст. До ненормативним криз відносяться особливі події, нетипові, індивідуальні, непередбачувані які також впливають, на розвиток (характер) міжособистісних відносин між людьми.

Підводячи підсумок сказаному, відзначимо, що розвиток міжособистісних відносин залежить від характеру міжособистісних взаємодій між суб’єктами, аналіз яких буде представлений в наступній частині книги.